четвер, 24 травня 2018 р.

У нашому місті вже давно працює програма міні-грантів від Д.ТЕК "ГРОМАДА своїми руками".

Наша бібліотека  мріє бути ще сучаснішою, а для цього треба перемогти у конкурсі зі своїм проектом  Медіа майстерня «МедіаLAB»

Один клік  комп'ютерної мишки - і ви допоможете нам здобути омріяну перемогу!
Зробити це просто: перейти     http://spp-dtek.com.ua/votes-2018/?region_code=Pa
і знайти проект Медіа майстерня «МедіаLAB» у списку, і проголосувати !




субота, 19 травня 2018 р.

Запрошуємо до знайомства з новинками української та зарубіжної літератури!

Як бачите, нові книги вже викликали інтерес у дітей різного віку, і, сподіваємось, що вам теж буде цікаво
    дізнатися про пригоди школярки-семикласниці Ліни Лапіної з трилогії Марини та Сергія Дяченків, 
     опинитися в українському селі з паралельного світу разом з авторами повісті Валерієм та Наталкою Лапікурами, 
     або уявити себе ундиною (чи прекрасним юнаком) і зануритися у світ германської міфології у повісті Фуке "Ундина"!
Р А Д И М О    П Р О Ч И Т А Т И:
Марія та Сергій Дяченки. Ключ від королівства: роман
«Ключ від Королівства» — перший роман трилогії про пригоди школярки-семикласниці Ліни Лапіної (до трилогії також входять романи «Королівська обіцянка» і «Зло не має влади»). Ця трилогія вийшла в новій серії видавництва «Фоліо» «Світи Марини та Сергія Дяченків».
Ліна поверталася зі школи додому — втомлена, з важезним рюкзаком за плечима. Незвичайний випадок у тролейбусі привернув до неї увагу дивного чоловіка. Його звали Оберон і, як потім з’ясувалося, він був королем мандрівного Королівства. Ліну, що не одразу погодилася стати бойовим магом, чекають розчарування і перемоги, страх і радість, дружба і зрада...

Валерій та Наталя  Лапікури . Чарівна брама: повість.
Не лише діти, а й дорослі часом бувають непередбачуваними. Отак і подружжя Валерій і Наталя Лапікури: раптом на рівному місці взяли та й написали повість-фентезі «Чарівна брама». І нехай вас не дивує, що деякі персонажі схожі на їхніх рідних дідусів і бабусь, а українське село з паралельного світу — на те, де пройшли найщасливіші роки їхнього, авторів, дитинства. Як казав один із героїв лапікурівських повістей, чи ми не українці?
      
    
Фрідріх де ла Мотт  Фуке. Ундина : повість
Казкова повість «Ундина» (1811) — найвідоміший твір німецького письменника епохи романтизму Фрідріха де ля Мотт Фуке — належить до класики світової літератури. В основі повісті — сюжет із германської міфології про чарівну ундину — звабливого духа води, що закохується в прекрасного юнака. Твір, написаний у дусі середньовічного лицарського роману, сповнений елементів фантастики й подекуди справді нагадує казку.

І ще багато новинок-цікавинок! 

неділя, 13 травня 2018 р.

Щорічно у другу неділю травня в Україні і багатьох країнах світу святкується День матері. Це зворушливе свято - ще одна можливість сказати слова любові і вдячності мамам, подарувати букет квітів і провести цей день в сімейному колі.


 А для тих діточок, що завітали до бібліотеки, запропонована
тематична викладка "Мама, матуся, спасибі тобі!" (вірші,оповідання)  та можливість зробити власноруч вітальну листівку для матусі.

Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів.
Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина..(джерело)

середа, 9 травня 2018 р.

День Перемоги
У Європі буяє весна,
Зустрічаючи День Перемоги.
Ветеранам ще сниться війна
І жорстокі воєнні дороги...
Вже давно повернулись з війни
Ветерани на рідний Хрещатик,
Відродили державу вони
І навчили її захищати...
Ми сердечно вітаємо вас,
Ветерани війни світової!
Ви Європу творили для нас
                         З мирним небом над головою. (Мельников В.)

вівторок, 8 травня 2018 р.

Однією з скорботних подій 20 століття та найболючіших ран людства була Друга світова війна. Цього року Україна і весь світ, відзначає 73-річчя Перемоги над нацизмом у Європі та
 73-річницю завершення Другої світової війни. 
Свято Перемоги – особливе свято «зі сльозами на очах» – величне, вистраждане…
Разом із дорослими на бій з фашистами за рідну землю вийшли діти. Вони боролися в підпіллі, в партизанських загонах, на фронтах, працювали в тилу. Своєю безстрашністю і жертовністю вони дивували дорослих – не усвідомлювали чи не 4 замислювалися, що смерть – це назавжди. В роки Другої світової війни всього загинуло 13 млн дітей. У всі часи, в усіх війнах були вбиті і полонені, але в жодній війні так не страждали діти. На окупованих фашистами територіях вони терпіли голод, приниження, жорстке поводження гітлерівців. Разом із дорослими їх вивозили у концентраційні табори в Німеччину. Там їх розлучали з матерями, морили голодом, примушували непосильно працювати, проводили жахливі медичні експерименти, спалювали в крематоріях.
Шевченківський лауреат, дитина війни Володимир Рутківський у своїй книжці «Потерчата» пише: «З висоти свого віку вдивляюся в мільйони таких же, як я, сивих вже потерчат і не можу збагнути, як нам вдалося проскочити по лезу між смертю і життям, любов'ю і ненавистю, вірою і безнадією. А найдивніше для мене те, що ми не лише проскочили, а й не збожеволіли» .

Рутківський В. Потерчата : дит. сповідь для дорослих, які так нічому й не навчилися / В. Рутківський ; худож. В. Якубовський. — Тернопіль : Богдан, 2013. 
Відомий усім дітям в Україні письменник В. Рутківський писав цю книжку не для дітей і навіть чесно про це зізнався у підзаголовку до неї та в одному з інтерв’ю. Проте діти все одно «приватизували» її. Ця повість, написана справжнім майстром слова, – щира розповідь про своє сповнене небезпеки і тривоги дитинство у світі, який дорослі перетворили у війну. Хто такі потерчата малий Володька, від якого ведеться розповідь у книжці, довідався від своєї бабусі Насті: «…це такі малесенькі дітки, які померли нехрещеними, або загубилися в лісі і їх розірвали хижі звірі, або які втонули у болоті». Але хлопцю не давало спокою: «… а ті діти, яких бомба розірвала, чи їх кулею убито – вони хто, теж потерчата?» Адже Володька в роки окупації бачив і вбитих і поранених і сам не один раз наражався на смертельну небезпеку, рятуючись з мамою і маленьким братиком Вікториком від німців і поліцаїв. Отримавши ствердну відповідь від діда, хлопець ніяк не може вгамуватися: «…а хіба вони винні, що стали потерчатами?»
Доля  дитини і  війна - тема багатьох творів українських письменників.  Сьогодні  для дітей - відвідувачів бібліотеки запропоновано огляд літератури "Їм не вручали повісток".
Радимо прочитати:
Ткач Д. Чорне сальто : [повість] / Д. Ткач // Чорне сальто : повісті / Д. Ткач ; худож. О. М. Застанченко. — Київ, 1986.
Письменник Дмитро Ткач захоплювався цирком ще в юності, а в дорослому віці подорожував кілька місяців з цирковою групою. В цій мандрівці він познайомився з професійним акробатом, який розповів незвичайну історію зі свого життя. Ця історія й стала сюжетною канвою повісті «Чорне сальто». Її герой – десятилітній Юра Любченко, син повітряних гімнастів, разом з такими ж хлоп’ятами щодня тренувався і навіть виступав перед глядачами. Раптом щасливе життя перервала війна. Під час нальоту ворожої авіації Юра разом зі своїм другом Петром відбилися від своєї групи. Скориставшись цим, переляканих хлопців взяв під свою «опіку» Владислав Янчук з цирку. Він дуже старався прислужитися німцям. Це завдяки йому Юру з Петром вивезли у Німеччину. Там Янчук примушував дітей надмірно тренуватися над новими цирковими номерами, бив їх і принижував. Петро загинув, а Юрі вдалося повернутися на Батьківщину.
Близнець В.  Вибрані твори : в 2 т. / В. Близнець ; худож. В. Мітченко. — Київ, 1988. — Т. 2. 

У повістях відомого українського письменника, чиє дитинство теж було обпалене війною, розповідається про дітей, які жили на окупованій фашистами території. В міру своїх можливостей вони боролися з ворогом, дочасно ставали дорослими, вкрай винахідливими, допомагали вижити іншим. У повісті «Птиця помсти Сімург»  запам’ятається образ сміливого раніше непосидючого підлітка Павлика, який перед війною отримав травму і був прикутий до ліжка. Він не побоявся і переміг у шахи бундючного німецького офіцера, який звик до того, що «перед ним все повинно було стояти навитяжку, навіть стовпи в хаті». Майстерно передав автор внутрішній стан хлопчика, його думки, що вилились у його малюнок міфічної птиці Сімург, яка карає за вчинене зло. Герої повісті «Землянка» друзі Мишко, Вовка і Яшка хочуть дитячої волі, цікавих ігор, а війна підсовує їм нелег- ку працю, страшні забавки, які часто закінчуються смертю. Гине Мишко. І все ж хлопці не здаються. Вони активно допомагають односельчанам посіяти весною хліб. Для цього Вовка розшукав військових і випросив у них танк. Безкомпромісний, внутрішньо красивий герой третьої повісті «Мовчун» – Сашко. Ні війна, ніщо інше не можуть заставити його змиритися з неправдою і моральною зрадою.
                                                                   ***
Події тих страшних днів не повинні згаснути в пам’яті народу, ми вшановуємо світлу пам’ять героїв, які віддали життя, низько схиляємо голови, пам’ять про них назавжди залишиться  в серцях багатьох поколінь, яку нащадки несуть у вічність.

Ми у вічному боргу перед ветеранами за їхню обірвану війною юність, за  невичерпну силу духу, за прояви незбагненної мужності, свідому самопожертву заради життя на землі.

четвер, 26 квітня 2018 р.

 «Ось уже три роки я живу і вболіваю Чорнобилем, намагаюся збагнути причини аварії та її наслідки, постійно думаю про героїв і злочинців Чорнобиля, про його жертви - минулих і майбутніх; листуюся, зустрічаюся з безліччю людей, причетних до цієї трагедії, слухаю і записую все нові і нові розповіді. Часом самовпевнено думаю, що мені відомо вже все або майже все про аварію - але ні, в оповіданні незнайомої людини або в листі, що прийшов здалеку, раптом спалахує несподівана, пронизлива деталь, виникає ще одна нова драма, чорнобильський сюжет, здавалося б такий вже знайомий , робить ще один крутий поворот » 
(уривок з книги Юрія Щербака "Чорнобиль. Документальна повість")
26 квітня - Міжнародний день пам'яті Чорнобиля. Міжнародний день пам'яті  жертв радіаційних аварій і катастроф.
Минуло 32 роки від того страшного, гіркого і болісного квітня 1986, коли трапилася трагедія - аварія на Чорнобильській АЕС.
На сьогоднішній день існує багато книг і літератури про Чорнобиль, Прип'ять та аварію на ЧАЕС. Письменники не залишилися в стороні, створюючи художні романи, науково-популярні роботи, про найбільшу техногенну катастрофу за всю історію людства.  
Документальна повість «Чорнобиль» задумано автором Юрієм Щербаком як художнє дослідження причин аварії на Чорнобильській АЕС. У книзі звучать голоси селян і академіків, оперативного персоналу АЕС і пожежників, військових фахівців і священиків. За розповідями очевидців вперше реконструйована картина розвитку аварії, в оповіданні використані численні невідомі публікації західної преси з приводу чорнобильських подій. Він перший почав говорити правду. Вперше саме в нього згадка про страшну трагедію під час будівництва саркофага: розбився вертоліт. «Жах ... вертоліт" склався ", розсипався. Він просто зачепився за троси крана. Загинули ЛЮДИ ». Є книги, яким віриш. Здригаєшся від жаху, але читаєш і не можеш відірватися. Людські долі пропливають перед твоїми очима. І начебто люди вже зовсім чужі, а близькі, рідні. 

Вірина Лідія."Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь"
Книга розповідає про подвиг Володимира Правика, одного з перших пожежників, які прибули на Чорнобильську АЕС. Володимир отримав велику дозу опромінення і помер у 6-ій клінічній лікарні Москви 11 травня 1986 року. У 23 роки нагороджений зіркою Героя Радянського союзу, посмертно.
 Режисер Андрій Приймаченко зняв буктрейлер на книгу Лідії Вірини "Тієї вогняної ночі" і він же є автором оцифровки даної книги. 


автор

художні твори про Чорнобиль

Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу.