середа, 31 грудня 2014 р.

Под Новый Год желанье загадай:
Игрушку, книжку, рыжего щенка.
Ты про себя желанье повторяй,
И сбудется оно наверняка!

Ведь Новый Год — пора больших чудес,
Пора улыбок, счастья, волшебства.
Подарит сказку новогодний лес,
                            Исполнится заветная мечта!   
    (А.Парошин)


Какого цвета Новый год?
Веселого, как рыжий кот!
Он серебристый, как снежок,
И разноцветный, как мешок…
С подарками прекрасными –
С машинкой, куклой, красками!
Он солнечного цвета,
                      Как будущее лето!    
  (Л.Яковлев)

четвер, 25 грудня 2014 р.


Предновогодняя уборка,
И вечер с множеством затей,
И обязательная елка
В домах, где даже нет детей,

И я сочувствую сегодня
Друзьям, обиженным судьбой, —
Всем тем, кто в вечер новогодний
Не видит елки пред собой.

... Вокруг свечи сияет венчик.
И тишина. И сладко всем.
А старый год все меньше, меньше...
И вот уж нет его совсем.

И мы волненье ощущаем,
У года стоя на краю,
Хотя который год встречаем
Мы Новый год за жизнь свою.

Сухим снежком, морозцем вея,
Он к нам на празднество идет.
Но с каждым годом все новее,
Наш добрый гость, наш Новый год.
                                                               К.Ваншенкин.

вівторок, 23 грудня 2014 р.

Сегодня хочу поделиться с вами тем, чему научилась в уходящем году, работая с блогом. Для публикации презентаций и другой печатной продукции просто и бесплатно можно работать  
с Calameo . У меня это выглядит так:

А у вас может выглядеть гораздо лучше!
Calameo — это сервис интерактивных публикаций, книг, журналов, презентаций, каталогов, отчетов. Это новый новый, интерактивный способ создания электронных документов, который вряд ли кого может оставить равнодушным. 
  • На Calameo у вас появится своя книжная полка, а может и целая библиотека.
  • Если вам нужно интересно преподнести материал, то необычный формат публикации с возможностью вставки  видео, просмотра слайдов, музыки, однозначно привлечет внимание вашей аудитории.
  • Вы сможете делиться своими публикациями с другими людьми, делая их общедоступными или общаясь в тематических группах.
Читать дальше 
Буду рада, если вам это пригодится. Подобных сервисов  много...

понеділок, 22 грудня 2014 р.

Приближается самый любимый с детства, чудесный, таинственный, удивительный праздник, связанный с надеждами на лучшее в грядущем,  с ожиданием чуда, исполнения  желаний, нового счастья... в Новом году.
 Ждем тебя, Новый год, встречаем новыми планами, выставками, книгами, идеями... и пусть помогут нам наши Ангелы - хранители! Да-да, к нам неожиданно пожаловали добрые и волшебные,

субота, 20 грудня 2014 р.

           Святкова ялинка. 

Давня легенда.  Коли у Віфлеємі народився маленький Ісус, у небі спалахнула велика яскрава зірка. Ті, хто зрозумів це чудове знамення, поспішили на світло Віфлеємської зірки, щоб привітати Господа. Прийшли пастухи, які неподалік пасли худобу, прийшли мудреці-волхви, прийшли також різні тварини, птахи й рослини вклонитися Ісусу та Пресвятій Діві Марії.  Рослини принесли у дарунок свої
плоди та запашні квіти.
Останньою прибула молоденька ялинка. Здалека, з холодних північних країв поспішала вона. Не було у неї соковитих плодів і яскравих квітів, мала вона лише колючі гілочки та верді шишки. І пожаліли рослини ялинку та прикрасили її. З'явилися на її вітах рум'яні яблука та горіхи, задзвеніли дзвіночки квітів, а кульбаба обсипала ялинові колючки сріблястим пухом. А Віфлеємська зірка яскраво засяяла над її верхівкою.

Побачивши таку дивовижну красу, усміхнувся маленький Ісус і простягнув до ялиночки свої рученята. Від того часу ялинка стала вічнозеленою рослиною, — каже легенда. 
Щороку на свята Різдва Христово-го та Нового року приходить ялиночка до людських осель і звеселяє дорослих і дітей своїм святковим вбранням.

А ось інша легенда. Колись давно жила на світі дуже бідна родина,у якої було багато дітей. Якось напередодні  Різдва мати захотіла прикрасити ялинку, але грошей на прикраси у неї не було. Уночі наялинці побували павуки. Вони обвили гілочки тонким павутинням. Христос благословив добру родину і їх святкову ялинку, і ця павутина перетворилася на сяюче срібло.

Існує думка, що вперше прикра­сив ялинку напередодні Різдва 1500 року Мартін Лютер (Німеччина). Повертаючись пізно додому він побачив, як таємничо мерехтять зірки між вітами пухнастої зеленої ялини. Зачарований цією красою він приніс ялинку в оселю і прикра­сив її свічками.
Перші вбрані різдвяні ялинки з'явилися у французькій провінції Ельзас у 1600 році. Літопис свідчить: "На Різдво у багатих будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру та мішуру".
Спочатку вічнозелені святкові красуні з'явилися в імператорських палацах та будинках багатіїв.
Ці ялинки прикрашали яблука­ми, горіхами, посрібленими або зо­лоченими картоплинами, пряника­ми, — тобто усім їстивним. Наприкінці XVIII століття в Німеччині з'явилися перші скляні ялинкові прикраси. Були вони надзвичайно дорогими.
З 1 січня 1700 року за наказом царя Пет­ра І у Новорічні свята в Російській імперії встановлюють прикрашені ялинки. 
Традиція прикрашати ялинку дуже стародавня, їй понад 2000 років. Раніше і люди вважали, що всі дере­ва наділені добрими сила­ми, в них живуть добрі ду­хи. Щоб задобрити цих духів люди розвішували на деревах пригощання і дарунки.
Давні германці вважали вічнозе­лену ялинку священним деревом, символом перемоги над смертю,
 за­хистом домашнього вогнища від злих духів. Вони приносили їй дари, розвішуючи їх на пухнастих вітах.
Звичай прикрашати на свята Різдва та Нового Року ялинку пере­жив віки і поширився світом.  
                              (За матеріалами журнала "ЯБЛУНЬКА")
 
    Традиційною вкраїнською символікою на Новий рік був дідух. Виготовляли його з кулів або ж першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили триральчате розгалуження для того, щоб дідух міг рівно стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з безліччю колосся. Гілки дідуха а за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались,— обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами — кожен па свій смак й уподобання. У світлицях його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову функцію він виконував протягом усіх різдвяних свят. Це був дійсно високомистецький витвір, що ніскільки не поступався сучасним ялинкам.(Скуратівський В. Місяцелік.)
А ось такі ялинки можна зробити своїми руками і прикрасити все навколо себе.





А ці ялиночки прикрасять святковий стіл.

Вам можуть стати в нагоді посилання:
Все-все НОВОРІЧНЕ: Твой Новогодний мир
Все для празднования Нового года с детьми

пʼятниця, 19 грудня 2014 р.

ЗІ СВЯТОМ МИКОЛАЯ!                             
       Святий отче, Миколай!
Мою хату не минай!
Подаруй мені потіху
І торбину, повну сміху,
І здоров’я для родини,
Красну долю для Вкраїни!
  (Віра Багірова)

четвер, 18 грудня 2014 р.

18 грудня - Сави 
На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора «і савити, і варварити, і куделю кучматити». Хто ж не працював, то казали: “Савила та варварила і сорочки собі не справила” ; “Сави і Варвари на мені сорочку обірвали”.
Про цей день казали: “Сава приїхав на білих санках” 
“ Сава - батько зимового Миколи”.

19 грудня — Святого Миколая. 
Всі три свята - Варвари, Сави та Миколи - називали Миколаїними святами. На відміну од весняного (22 травня), зимового Миколая відзначали особливо урочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених.
Та найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем . Навіть існує легенда про те, що Миколай рятував дітей серед моря.
Та передусім це найбажаніший день у році для дітлахів. В Україні цей великий святий став прототипом міфічної фігури Діда Мороза. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.
    А в школах влаштовували цікаві вистави, де головною дійовою особою вважався святий Миколай. Поруч з ним неодмінно сусідив меткий чортик який намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо вони були неслухняними. Але закінчувалося тим, що добрий Миколай цього разу вибачає.
В. Скуратівський ."Український народний календар"  
 Запрошуємо відвідати в цей день бібліотеку! На вас, маленькі читачі, в цей день чекають подарунки!

вівторок, 16 грудня 2014 р.

15 грудня «Витівки Хурделиці, Мороза і Вітриська» 
Перетворити скромний аркуш паперу на розкішну сніжинку на подив просто. Все, що нам знадобиться для новорічного чаклунства - папір, ножиці, красиві схеми, олівець, трохи вільного часу і натхнення! 
З таких слів бібліотекаря Наталі Василівни під чарівну пісню «Сніжинка» з кінофільму «Чаклуни» розпочався майстер-клас у читальній залі бібліотеки, на який запросили дітей Павлоградського реабілітаційного центру разом з вихователькою Зуєвою Л.В.











  З задоволенням і гарним настроєм роздивлялися діти свої вироби, і з таким же веселим настроєм  вивчали можливості інтернет-мережі на території вільного спілкування.

неділя, 14 грудня 2014 р.

Зимонько-голубонька
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.

Всім рум'яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєш ковзанки
В нашому дворі.
Візьмем гринджолята ми, 
Помчимо з гори.
Снігом нас притрушують 
Срібні явори. ( Забашта Л.)
Сподіваємось, що така зима незабаром до нас повернеться!
 В народі говорять: “Зима прийшла і празничків привела”.  Розібратися у тонкощах народних традицій та звичаїв допожуть книги з виставки "Зима іде - свята веде".
Зимові свята починаються  4 грудня зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці.   Цей день віщує, яким буде наступний рік: урожайним чи ні, посушливим чи дощовим. З цього дня у хліборобському розумінні починає спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення (7 квітня).
У цей день вважається, що коли до хати зайде першим чоловік, то все буде благополучно. Тому цього дня в гості жінки не ходили. 
Саме після 4 грудня йшла низка дуже популярних у народі свят: Катерини, Андрія, Варвари, Сави, Миколи.
7 грудня — свято Катерини.
У народі "Катерина"- свято дівочої долі. У цей день перед образами цієї святої дівчата ставлять свічки, а потім під вечір ворожать на свою долю.
Перед сходом сонця дівчина йде в садок і зрізує гілочку вишні. В хаті дівчина ту гілочку ставить у пляшку з водою і чекає свята Меланки. Якщо до Меланки вишня зацвіте – добрий знак,вийде заміж, а засохне гілочка без цвіту – залишиться у дівках.
Опівночі, перед “першими півнями”, дівчата беруть горня з “вечерею”, обгортають його новим рушником і йдуть “закликати долю” до воріт. Кожна з дівчат вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горня з кашею та борщем, і тричі гукає: "Доле-доле, йди до мене вечеряти!"


Якщо в цей час заспіває півень, “доля обізвалася”, якщо ж ні: “Доля оглухла, не чує мого голосу”. Якщо десь у цю мить загавкав пес чи озвалася якась інша худобина, це означало, що доля почула дівочі благання і з тієї сторони слід чекати нареченого. Причому якщо закукурікав півень – парубок прибуде статний і багатий; якщо озвався собака – чоловік буде вірний і не дуже страшний, трохи сварливий; якщо заіржав кінь – чоловік трапиться роботящий, спокійний, але з характером.
Хлопці цього дня постилися до служби Божої і щиро молилися, аби Бог дав їм хорошу дружину – роботящу, не ледащу, до того ж лицем пригожу і до чоловіка лагідну.
13 грудня — свято Андрія. 
 Це найбільш цікаве зимове свято. В цей день православні християни відзначають свято на честь святого апостола Андрія Первозванного.  В цей день жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. Водночас день Андрія був у народі великим зимовим молодіжним святом. За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12 грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12 на 13 грудня ворожили...
Одним із найбільш цікавим воржінням було“засівання конопель”. Пізно ввечорі, коли темно, дівчина набирала в пелену насіння коноплі . Виходила за хату, сіяла на снігу і приспівувала:
Андрію, Андрію!
Конопельку сію;
Спідницею волочу,—
Заміж вийти хочу.
Потім набирала жменю снігу там, де сіяла коноплі, вносила до хати і, коли сніг розтавав, лічила насіння: якщо кожна зернина мала пару , то й дувчина буде в парі.
У цей вечір дівчата намагалися побачити свого обранця в дзеркалі, дізнатися професію майбутнього чоловіка. Щоб це вгадати, дівчина посипала на долівку трохи пшениці, наливала в мисочку води, ставила поруч люстерко і вносила півня: якщо півень нап’ється води, чоловік буде п’яницею, якщо клюне пшениці – буде господарем, а як гляне у люстерко – буде паничем або ледарем. 
А ще через хату кидали чобіт, а потім дивилися, в який бік носом упаде. Вважалося, що звідти й потрібно чекати нареченого.

Щоб дізнатися, як зватимуть судженого, дівчата йшли зранку на вулицю і запитувати ім'я першого-ліпшого чоловіка.
Особливе місце на Андрія займає обрядова гра “Калита”, в якій брали участь дівчата і хлопці.Ця весела гра є основною на Андріївський вечір. Калита - це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом, місять тісто всі за чергою, від найстаршої дівчини до маймолодшого дівчати.
Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють коржа сухими вишнями чи родзинками. Печуть в печі "на сухар" - щоб важко було вкусити. Посередині дірка, куди протягують червону нитку, за яку підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. До того ж, один кінець нитки довший, аби можна було смикнути за нього - тоді калита підстрибне угору.
Біля калити стає вартовий - "Пан Калетинський": це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошує "пана Коцюбинського" кусати калиту. Останнім може бути кожен учасник гри. "Пан Коцюбинський" бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту. Завдання Калетинського - розсмішити Коцюбинського, бо тоді не можна кусати калити. А витримавши навіть жарти, дарма підскакуєш, бо Калетинський одразу смикає за нитку. Після того, як усі Коцюбинські спробували свою силу, калиту знімали та ділили між усіма в хаті.
На Андрія дозволялись молодіжні бешкети, а парубкам прощалися усі їхні витівки. У тих батьків, які забороняли гуляти з ними своїм донькам, хлопці вночі могли зняти ворота чи розібрати паркан, забрати воза, плуга, борону тощо і позакидували їх на дах хати чи хліва або занести в інший бік села. 
14 грудня – свято Наума. 
У народі цей день вважали сприятливим для початку навчання дитини.  “Наум – наведе на ум” - звучала давня приказка. За народними уявленнями, Наум - покровитель розуму, знань і доброчинства, а тому селяни були переконані: якщо на свято пророка почати навчання, то дитина успішніше засвоїть знання, набереться розуму.
Особливо це стосувалося дітей слаборозвинених. Увечері батьки запрошували хрещених, котрі приходили з букварями, й діти починали напам'ять заучувати літери. З цього дня починали освоювати музичні інструменти ті, хто бажав оволодіти грою на бандурі чи скрипці. 
17 грудня — свято Варвари. 
Святу Варвару вважають покровителькою гірників усього світу та жінок. Саме тому в Україні День святої Варвари  святкували лише жінки.  У день Великомучениці Варваригріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки сукати. Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали:"Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила".
На це свято дівчата готували вареники з маком чи сиром. З-поміж них обов'язково мали бути  “пірхуни” – вареники, начинені борошном. Звареними варениками частуючи хлопців, уважно стежачи кому саме попаде “пірхун”. Невдаху, який витяг такого вареника, довгий час дражнили “пірхуном”. З цього свята  день повертає на весну. Приповідка каже, що "Варвара ночі урвала, а дня приточила".У День святої Варвари дівчата також ворожили на долю.
А попереду ще головний день грудня для малечі - Святий Миколай.

четвер, 11 грудня 2014 р.

Гороскоп на 2015 год для БИБЛИОТЕК.
Вот так просто по дню РОЖДЕНИЯ своей библиотеки можно узнать"что будет?".
Мы в свой ДР так и сделали.

вівторок, 9 грудня 2014 р.


2 грудня у читальній залі відбулася дискусія між членами клубу «Діалог»  на тему: «Наркоманія – пастка для юних».
Десятикласники розглянули дуже актуальну тему у сучасному суспільстві – проблему наркоманії. 
Вчитель біології розповіла учням про вплив наркотиків на організм людини: "абсолютно усі наркотики за своєю природою є отрутами, вражаючими всі системи органів і тканин, але особливо центральну нервову систему, мозок, статеву систему, печінку і нирки. Як правило, люди з міцним здоров'ям при регулярному вживанні наркотиків живуть не більше десяти років. Більшість помирає раніше. Досить поширені випадки, коли люди, помирають протягом першого року з моменту початку вживання наркотичної речовини. Оскільки наркомани не користуються стерильними шприцами, серед них поширені багато хвороб, що передаються через кров - СНІД, гепатит та інші. Від цих хвороб вони часто помирають раніше, ніж відбулося отруєння організму наркотика." 
Бібліотекар читальної зали запропонувала переглянути відеоролик «Наркоман – мертвець», після чого молодь розмірковувала над тим, чим наркоманія шкідлива для суспільства, що потрібно зробити, щоб вона зникла.
З запропонованої книжкової виставки: «Наркоманія – крок у безодню» та фото -сушіння «Зірки та наркотики» юні клубівці за допомогою бібліотекаря дізналися, що непоправної шкоди здоров'ю часом людина завдає собі сама, вживаючи різні «допінги», «енергетики», «стимулятори».  Надана література допоможе знайти відповіді та рекомендації як вчасно попередити біду, підкаже, чого потрібно побоюватися, що робити, до кого звертатися за допомогою.







Наприкінці заходу, емоційно і без вагань, учні  зробили креативний  колаж-заклик  «Ми проти наркотиків!».  Кожному варто задуматися, що вибрати: короткочасний відхід від реальності або довгу активне життя? Оберемо майбутнє! Оберемо життя!

четвер, 4 грудня 2014 р.

 Итак, библиотека, картотека,
Наброски, сноски, выписки, мечты. 
Берестов В.
Помните эти строки? Немного скучновато?
А в День заказов подарков Деду Морозу - 4 декабря, так хочется помечтать и в шутку, и всерьез.  Что бы такого хорошего и полезного, необычного и современного намечтать для своей родной и любимой библиотеки? Побольше самых новых книг? Побольше самых любознательных и неленивых читателей? Да! Об этом мы всегда мечтаем и помним. А сегодня наша мечта празднична и о-о-очень необычна! Есть у нас книжный библиовелосипед (очень любят его дети!), вот такой: