ЧитайПлюс

суботу, 20 грудня 2014 р.

Святкова ялинка.

Давня легенда. Коли у Віфлеємі народився маленький Ісус, у небі спалахнула велика яскрава зірка. Ті, хто зрозумів це чудове знамення, поспішили на світло Віфлеємської зірки, щоб привітати Господа. Прийшли пастухи, які неподалік пасли худобу, прийшли мудреці-волхви, прийшли також різні тварини, птахи й рослини вклонитися Ісусу та Пресвятій Діві Марії. Рослини принесли у дарунок свої
плоди та запашні квіти. Останньою прибула молоденька ялинка. Здалека, з холодних північних країв поспішала вона. Не було у неї соковитих плодів і яскравих квітів, мала вона лише колючі гілочки та верді шишки. І пожаліли рослини ялинку та прикрасили її. З'явилися на її вітах рум'яні яблука та горіхи, задзвеніли дзвіночки квітів, а кульбаба обсипала ялинові колючки сріблястим пухом. А Віфлеємська зірка яскраво засяяла над її верхівкою.

Побачивши таку дивовижну красу, усміхнувся маленький Ісус і простягнув до ялиночки свої рученята. Від того часу ялинка стала вічнозеленою рослиною, — каже легенда.

Щороку на свята Різдва Христово-го та Нового року приходить ялиночка до людських осель і звеселяє дорослих і дітей своїм святковим вбранням.

А ось інша легенда. Колись давно жила на світі дуже бідна родина,у якої було багато дітей. Якось напередодні Різдва мати захотіла прикрасити ялинку, але грошей на прикраси у неї не було. Уночі наялинці побували павуки. Вони обвили гілочки тонким павутинням. Христос благословив добру родину і їх святкову ялинку, і ця павутина перетворилася на сяюче срібло.

Існує думка, що вперше прикрасив ялинку напередодні Різдва 1500 року Мартін Лютер (Німеччина). Повертаючись пізно додому він побачив, як таємничо мерехтять зірки між вітами пухнастої зеленої ялини. Зачарований цією красою він приніс ялинку в оселю і прикрасив її свічками.

Перші вбрані різдвяні ялинки з'явилися у французькій провінції Ельзас у 1600 році. Літопис свідчить: "На Різдво у багатих будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру та мішуру".

Спочатку вічнозелені святкові красуні з'явилися в імператорських палацах та будинках багатіїв.

Ці ялинки прикрашали яблуками, горіхами, посрібленими або золоченими картоплинами, пряниками, — тобто усім їстивним. Наприкінці XVIII століття в Німеччині з'явилися перші скляні ялинкові прикраси. Були вони надзвичайно дорогими.

З 1 січня 1700 року за наказом царя Петра І у Новорічні свята в Російській імперії встановлюють прикрашені ялинки.
Традиція прикрашати ялинку дуже стародавня, їй понад 2000 років. Раніше і люди вважали, що всі дерева наділені добрими силами, в них живуть добрі духи. Щоб задобрити цих духів люди розвішували на деревах пригощання і дарунки.

Давні германці вважали вічнозелену ялинку священним деревом, символом перемоги над смертю,

захистом домашнього вогнища від злих духів. Вони приносили їй дари, розвішуючи їх на пухнастих вітах.

Звичай прикрашати на свята Різдва та Нового Року ялинку пережив віки і поширився світом.
(За матеріалами журнала "ЯБЛУНЬКА")

Традиційною вкраїнською символікою на Новий рік був дідух. Виготовляли його з кулів або ж першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили триральчате розгалуження для того, щоб дідух міг рівно стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з безліччю колосся. Гілки дідуха а за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались,— обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами — кожен па свій смак й уподобання. У світлицях його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову функцію він виконував протягом усіх різдвяних свят. Це був дійсно високомистецький витвір, що ніскільки не поступався сучасним ялинкам.(Скуратівський В. Місяцелік.)

А ось такі ялинки можна зробити своїми руками і прикрасити все навколо себе.