пʼятниця, 22 травня 2015 р.

Вітаємо!
Чергова зустріч у пізнавальному клубі "Чомусик" відбулася 21 травня і  була присвячена письменнику, якому було майже п’ятдесят років, 
коли у друці з’явилися його перші твори для дітей. 
Поступово письменник створив цикл веселих оповідань про хлопчика Дениска Корабльова і його друга Мишка Слонова. Це була збірка «Він живий і світиться...» (1961). Згодом Денискові пригоди почали поповнюватися: вийшли друком книги «Розкажіть мені про Сінгапур» (1961), «Людина з блакитним обличчям» (1962), «Дівчинка на кулі» (1964), «Старий мореплавець» (1964), 
«Денискові оповідання» (1966), 
«Викрадач собак» (1966) та ін.
Дитячі книги принесли їх автору величезну популярність, саме з ними і стало асоціюватися ім’я Віктора Драгунського.
Бібліотекар абонементу Еліна Георгіївна  продемонструвала клубівцям книги письменника, які є в фонді бібліотеки і розповіла, що прототипом Дениска Корабльова став син письменника, а за словами сучасників Драгунського, реальний хлопчик Денис був дуже близький до свого літературного «відображення» і в оповіданнях знайшли відгук дійсні події з життя родини Драгунських.
Діти також дізналися, що Віктор Юзефович Драгунський (1913-1972) народився в Нью-Йорку, куди його батьки втекли з Білорусі від єврейських погромів. Не змігши прижитися в Америці, вони повернулися із крихітним сином на батьківщину. У юному віці В. Драгунський втратив батька, і його вітчимом став актор єврейського театру. Сім’я почала вести кочове життя, роз’їжджаючи з театром по Росії. Віктор навчився декламувати куплети, бити чечітку, пародіювати акторів. Він мав чудову пам’ять, був від природи артистичний і володів винятковим почуттям гумору. Коли вітчим пішов із сім’ї, В. Драгунському довелося заробляти на життя самостійно. Змінивши ряд робочих професій, він йде навчатися акторської майстерності. Після перемоги на конкурсі молодих талантів Драгунського запрошують працювати в московський Театр сатири. Але більше за все на світі його вабив цирк, естрада – можливість веселити людей. Він пише фейлетони та гуморески, придумує інтермедії, сценки, естрадні монологи, циркові клоунади. Більш за все полюбляв перед дітьми, саме тому друзі вмовили його представити оповідання. які він читав перед дітьми, у вигляді дитячих книжок.



Впродовж зустрічі діти веселилися під час проведення  бліц-вікторини, прослуховування уривку з оповідання та перегляду деяких епізодів з кінофільму  про Дениска.

Смішні й незвичайні історії, що відбуваються з пустотливим, кмітливим вигадником Денискою, здавалося, були невичерпні. Їх автор якось сказав: «Життя я прожив дуже цікаве і довге, і найцікавіших випадків знаю штук сто ...» Ці цікаві випадки складають основу «Денискових оповідань» – так назвав свою головну книгу Віктор Драгунський. Напевно, випадків, про які він говорив, було не сто, а набагато більше. Тільки письменник не встиг про всі розповісти – занадто короткий час було йому відпущено для роботи в літературі.
 Але його веселі і розумні книги залишилися, щоб викликати радість і наївне захоплення у багатьох поколінь читачів.
Корисні сторінки

середа, 13 травня 2015 р.



Хай завжди в усьому світі
Буде мир і щастя дітям,
Бо народжені вони
                                              Для життя, а не війни.  
      (С.Гордієнко)             
Жива книга пам'яті "Ми не з дитинства, ми - з війни".
12 травня для юних  користувачів бібліотеки було організовано зустріч з мешканцями міста, дітьми війни Макаровою Аллою Федорівною та Левадою Василем Григоровичем.


Зі сльозами на очах розповідали вони підліткам про свої дитячі враження тих голодних, жахливих, смертельно небезпечних років. Алла Федорівна пережила блокаду, довги роки виховувалась у дитячому будинку, багато лиха випало на її долю.
Василь Григорович  з тремтінням в голосі розповідав про своє дитинство, що пройшло у Павлограді,  про післявоєнні важкі роки, коли вже подорослішав.
До заходу було підготовано відео презентацію "Дитинство опалене війною", перегляд якої став продовженням розповіді поважних гостей.
Підлітки усвідомили, що війна в сотні разів страшніша, якщо бачити її дитячими очима, і ніякий час не зможе вилікувати рани від війни, тим більше дитячі.
Зустріч у бібліотеці пройшла в теплій атмосфері  і була корисна і дітям, і дорослим. 
Будьмо пам'ятати історію, поважати ветеранів війни і берегти тих, хто пережив ті роки.
 Діти відвдячили гостей квітами і оплисками.

понеділок, 11 травня 2015 р.

До 70-річчя Перемоги над нацизмом у Європі в рамках читацького марафону 7 травня бібіліотека запросила на бесіду-вікторину "Ми дивимось історії у вічі" підлітків ЗОШ №18 разом з класним керівником. Під час заходу за допомогою питань вікторини діти згадали основні дати Другої світової війни, битву за Дніпро, звільнення Києва, а також події озброєнного повстання у рідному місті  у лютому 1943 року, юних героїв-павлоградців.

Зацікавила підлітків і презентація виставки "Знищене дитинство", присвяченої нелегкій долі дітей війни. На завершення діти обговорювали прочитані книги та передивилися буктрейлер по повісті Г.Тютюнника "Климко" .



Все далі і далі відходять події Другої світової, але молоде покоління вивчає, знає, з повагою відноситься до історії своєї країни. 

пʼятниця, 8 травня 2015 р.

Знати-пам'ятати-поважати.
Вітаємо! 
З кожним роком зростає відстань, яка віддаляє від нас події найжорстокішої і найкривавішої війни ХХ століття. Проте кожного травня, вже 70 років поспіль, світова громадськість відзначає Перемогу над нацизмом у Європі.
Для нинішнього та наступних поколінь важливим є збереження пам'яті про ті трагічні події, про життя і подвиг тих, хто творив історію і врятував світ. 
Вітаємо зі святом Перемоги, наші сивочолі ветерани!
У нашій пам'яті назавжди залишиться ваш урок честі, самопожертви, героїзму і вірності Вітчизні. Велич вашого подвигу непідвладна часові! Щастя і добра вам, здоров'я і бадорьості духу на довгі роки! Земний уклін вам і найглибша вдячність!

Ветерани
Давним-давно
Одкорчилась війна,
Лишила обеліски та кургани...
Під кулями ворожими сповна 
За тишу заплатили ветерани.
В атаку йшли не ради нагород, 
Скалічені страждали в медсанбатах...
За право жить завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
Пекли, як жар,
Бинти на голові,
Та йшли герої сміло на тарани...
Пригадують дороги фронтові
І вбитих побратимів ветерани.
Вернулися живими з полків і рот 
І мир подарували рідним хатам...
За право жить завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
З роками їх,
Все меншає в строю,
Вкорочують життя їм давні рани...
На вахті миру в рідному краю
Стоять з синами поруч ветерани.
Багато і тепер у них турбот, 
Щоб знов не зайнялась війна проклята... 
За право жить завдячує народ 
Полеглим і посивілим солдатам. 
                                             Д.Луценко

четвер, 7 травня 2015 р.

День Перемоги.
Привели шляхи-дороги
Наш народ до перемоги.
І солдати-дідусі

Посміхаються усі.

Це святе травневе свято
Треба серцем відчувати!
Придивись: в старих солдат
Сльози радощів блищать!
Хай завжди в усьому світі
Буде мир і щастя дітям,
Бо народжені вони
Для життя, а не війни.
(С. Гордієнко)
Вітаємо! Дорогі користувачі бібліотеки! Пропонуємо ознайомитися з 
книгами, що представлені на виставках, присвячених 70-річчю Перемоги над нацизмом у Європі.

Виставка-пам'ять


Виставка-спогад "Знищене дитинство" присвячена
 героїчному опору, незламній мужності молоді і трагічній долі дітей
у часи  Другої світової війни.
Знайомство з книгами на абонементі
Вернисаж  репродукцій картин на абонементі













Чекаємо на вас!

середа, 6 травня 2015 р.

Війні немає забуття...
22 червня 1941 року для багатьох  людей починалося як звичайний день. Вони навіть не знали, що незабаром вже не буде цього щастя, а у дітей, які народилися або будуть народжені з 1928 по 1945 роки, вкрадуть дитинство. 
Страждали на війні діти не менше, ніж дорослі. 
Велика війна назавжди змінила їх життя.
Згадаємо сьогодні три повісті українського письменника 
Григора Тютюнника — «Облога» (1969), «Климко» (1976), «Вогник далеко в степу» (1979), які  побудовані на автобіографічному матеріалі. Вони продовжують одна одну, відтворюючи певні часові періоди в житті українського народу — початок війни, роки фашистської окупації, повоєнні часи — і водночас розкривають етапи формування цілого покоління, дитинство якого припало на війну, а змужніння — на нелегку відбудову. 
Письменник Григір Тютюнник в автобіографії  згадував: "Сталося се так. На початку війни тьотя народила мені сестрицю. А дядю забрали на фронт. Уже в сорок другому році почався голод. Я їв тоді картопляну зав'язь, жолуді, пробував конину - коли вона кипить, з неї багато піни. Люди, дивлячись на змучену тьотю і на нас, голодненьких дітей, порадили мені чкурнути до матері на Полтавщину, щоб легше стало всьому сімейству, — голод як-не-як. Я так і зробив. Йшов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев'ять сухарів, перепічка і банка меду — земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи привик.
      Ішов рівно два тижні. Через Слов'янськ, Краматорськ, Павлоград (чи Конград), Полтаву, Диканьку, Опішню.
 " 


      За книги "Климко" і "Вогник далеко в степу"у лютому 1980 року Григорові Тютюннику  було присуджено республіканську літературну премію імені Лесі Українки.
Пропонуємо  вашій увазі буктрейлер від нашої філії по повісті  Г.Тютюнника "Климко".




Дивись і читай!

вівторок, 5 травня 2015 р.


Нещодавно члени клубу «Діалог» взяли участь у диспуті «Хай живе ввічливість!».  
На прикладах з творів світової літератури, запропонованих бібліотекарем, підлітки говорили про ввічливість, як одну з рис культурної людини, згадували і свої життєві епізоди, ще розмірковували над висловлюваннями  великих людей,  грали у запропоновану бібліотекарем гру «Валіза», а також спробували   скласти  формулу ввічливості.  Ввічливість - це людянність і доброта!




пʼятниця, 1 травня 2015 р.

ТРАВЕНЬ. Письменники-ювіляри

  -  120 років від дня народження Тодося Степановича Осьмачки (1895-1962), українського поета
8  -  120 років від дня народження Мойсея Єлійовича Альтмана (1890-1981), єврейського поета і письменника України
- 180 років від дня народження Максима Олексійовича Антоновича (1835-1918), російського та українського філософа, публіциста, літературного критика, просвітителя.
    -  155 років від дня народження Джеймса Метью Баррі (1860-1937), англійського письменника, казкаря, драматурга
    -  95 років від дня народження Річарда Джорджа Адамса (1920).  англійського прозаїка
10  - 255 років від дня народження Клода Руже де Лілля (1760-1836), французького поета і композитора
13  - 175 років від дня народження Альфонса Доде (1840-1897), французького письменника
16  - 115 років від дня народження Хани Миронівни Левіної (1900-1969), української письменниці
     - 105 років від дня народження Ольги Федорівни Берггольц (1910-1975), російської поетеси
18 - 115 років від дня народження Юрія Івановича Липи (1900-1944),українського поета
20  - 185 років від дня народження Гектора Мало (1830-1907), французького письменника
21  - 110 років від дня народження Петра Клементійовича Лановенка (1905-1982),  українського та російського письменника
22 - 175 років від дня народження Марка Лукича Кропивницького (1840-1910),  українського драматурга, актора, режисера, театрального діяча
      -  70 років від дня народження Юрія Євгеновича Рибчинського (1945), українського поета-пісняра
24  - 110 років від дня народження Михайла Олександровича Шолохова (1905-1984),   російського письменника
      - 75 років від дня народження Йосифа Олександровича Бродського (1940—1996),  російського поета, лауреата Нобелівської премії (1987)
25 - 110 років від дня народження Олександра Євдокимовича Корнійчукa (1905-1972), українського письменника, драматурга
      -  80 років від дня народження Юрія Феодосійовича Ярмиша (1935-2013),  українського  прозаїка, критика, публіциста, майстра авторської казки
28  -  95 років від дня народження Наума Тихого (Штілерман) (1920-1996), українського письменника і поета
      - 105 років від дня народження Сави Овсійовича Голованівського (1910-1989),  українського поета, прозаїка, драматурга