пʼятниця, 27 лютого 2015 р.

У дискусійному клубі "Діалог"  відбулася година спілкування для підлітків "Чи вміємо ми спілкуватися?", яку провела провідний бібліотекар Юдіна О.В.


Бібліотекар розповіла дітям про цікаву, складну і важливу науку спілкування. Члени клубу  ділилися думками  з приводу того, яку роль відіграє слово і вміння їм користуватися в житті людини: воно здатне  образити і принизити, а може  і обігрити, підтримати, надихнути,  окрилити. Юні клубівці замислювалися - чи потрібні образлиаі прізвиська, як взагалі не «потонути» в бурхливому потоці «прикольних» слів, як спілкуватися так, щоб тебе  розуміли, поважали... Діти взяли активну участь у комунікативно-лінгвістичній грі "Конверт дружніх питань", знайомилися з книгами виставки "Країна мовного етикету"

Шостикласники, члени клубу, вирішили, що вміння спілкуватися виробляється не за один день, але кожен день  потрібно навчатися і намагатися стати кращими. 


четвер, 26 лютого 2015 р.

День народження МІКРОБА.
Точніше, слова "мікроб".
 Французький філолог і філософ, автор тлумачного словника Еміль Літтре (1801-1881) у відповідь на письмове прохання французького вченого Шарля Седійо підібрати відповідну назву мікроорганізмів знайшов чудове слово - «мікроб» . Цей факт зафіксований у листі, відправленому філологом 26 лютого 1878 року, після чого Седійо пустив нове слово в оборот.
( джерело)

А для наших читачів-любознайок у фонді бібліотеки є чудова книга 
Григорія Остера "Петька-мікроб", радимо прочитати!


Приємного читання!

середа, 25 лютого 2015 р.

25 лютого пройшло друге ігрове заняття «Як  подружитись з комп’ютером» у Інтернет-майстерні для малят «КІТ» (Комп'ютер-Інтелект-Творчість)  
Малята ознайомилися з робочим місцем комп'ютерника та дізналися, скільки часу можна проводити за комп’ютером без шкоди для очей. Після тривалої бесіди-гри залюбки зробили зарядку для оченят і осанки.  

Діточки добре запамятали, що треба дбати про своє здоровья, берегти зір, займатися зарядкою, більше часу проводити на свіжому повітрі. Але більше, ніж комп'ютерна техніка,  дошкільнят зацікавили яскраві дитячі книги та журнали:  


Вихователям другої підготовчої групи дошкільного навчального закладу №30 і малятам надовго запам'ятається це відвідування бібліотеки, адже всі стали нашими читачами, дізналися відповідь на питання :"Як пройти до бібліотеки?"

вівторок, 24 лютого 2015 р.

...Будемо, діти, 
з нею довіку,
жити-дружити...
(Л.Глібов)
"Книги дарують натхнення!" - під таким гаслом пройшов 
у ЗОШ №7 ДЕНЬ БІБЛІОТЕКИ.


Улюблені письменники України
Багато цікавого та корисного було в програмі:
виставки малюнків та книг-саморобок, загадкові та інтелектуальні  конкурси, творчі майстер-класи, бібліоподорожі, бібліомозаїка по творах українських  письменників... Координувала проведення заходів шкільний бібліотекар Ткаченко Г.П.
Дарина і творчі роботи.
Учасниці конкурсу закладок до книг




"Майстерня поруч з тобою"- Єлизарова Н.В. провела майстер-клас по виготовленню подарункових пакетів з підручних матеріалів - старих журналів. Дітям було дуже цікаво та весело. Кожен з них проявив не аби яку майстерність!



Мить творчого захоплення.






Інтелектуальний конкурс"Дивовижне поруч" та бібліомозаїка по періодичним виданням від Юдіної О.В. зацікавила п'ятикласників.
У творчій дружній співпраці бібліотекарів та вчителів вдало та насичено, корисно та пізнавально пройшов цей день. 

понеділок, 23 лютого 2015 р.

   Ніхто не зна і долі не вгадає,
Ні хіромант, ні циган-ворожбит, —
Який нас шлях щиріше привітає,
Де ждуть обійми щастя чи журби.

Та знаємо, як сурма клич заграє,
Коли визвольні загримлять громи,
Тоді наш край всі мури розламає,
Знамена перемог заб'ють крильми.

З усіх кінців тоді гукне нас мати
(той клич — як блискавиця у імлі!) —
і хто ж тоді не схоче повертати
до в світі найсвятішої землі?! (Д.Чуб)

21 лютого - 110 років від дня народження поета, прозаїка, літературознавця, мемуариста, редактора, педагога, літературного дослідника українського зарубіжжя Дмитра Чуба
ДМИТРО ЧУБ (НИТЧЕНКО ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ) (1905-1999) 
Від цього вже немолодого чоловіка йде якась добра і світла сила. Його слова спокійні і тихі, жести ощадливі. А ще за всім цим відчуваєш: минуле чоловіка не було легким. Його підстерігало немало складних випробувань. Та він не капітулював перед труднощами.
       Живе він у тих краях, які у'являються нам досить екзотичними: пальми, евкаліпти, кенгуру. Але не тільки цими прикметами характерне його життя в далекій Австралії. Є на тому континенті маленький український острів - громада наших земляків, які не забули рідну мову та культуру. Її душею є Дмитро Нитченко, знаний ще в літературі як Дмитро Чуб.
       Народився Дмитро Нитченко у заможній селянській родині в Зінькові, що на Полтавщині, далекого 1905 року. Навчався майбутній письменник в індустріально-технічній школі в Зінькові, потім був краснодарський робітфак, звідки його виключили, оголосивши класовим ворогом. Він переїхав до Харкова, вступив на мовно-літературний факультет місцевого педінституту. Там Д.Нитченко прилучився до літературного життя тодішньої столиці України, познайомився з відомими письменниками, почав працювати в Державному видавництві. Пізніше він згадував про зустрічі з М.Хвильовим, С.Васильченком, Б.Антоненком-Давидовичем, І.Багряним та іншими.
       З початком Другої світової війни Д.Нитченка мобілізують в армію. Йому довелося пройти через полон, а потім через табір переселенців у Німеччині. 1949 року Д.Нитченко разом з сім'єю приїхав до Австралії, де й живе вже більше сорока років. На перших порах було нелегко, довелося навіть працювати у каменоломнях, а у вільний час вивчати англійську мову. Але писати Дмитро Чуб не переставав. Успадкована від діда-прадіда селянська наполегливість та працелюбність допомогли йому подолати всі труднощі.
       Протягом кількох десятиліть він працює учителем та директором українських суботніх шкіл у Мельбурні, створює й очолює літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка, стає членом об'єднання українських письменників "Слово" і керує австралійською філією цієї організації.
       Він постійно пише і публікує під псевдонімом Дмитро Чуб свої оповідання, вірші, нариси про подорожі, під іншим псевдонімом - Остап Зірчастий - друкує свої гуморески. 
В його творах постає дивовижна, повна несподіванок природа Австралії та життя наших земляків, закинутих долею на заокеанський материк. З-поміж кращих його книжок треба назвати: "Це трапилося в Австралії", "На гадючому острові", "Вовченя", "Стежками пригод", "Слідами Миклухи-Маклая". Дмитро Чуб також автор чудових оповідей "Живий Шевченко" та "Українського правописного словника".

Помер у 1999 році, у Мельбурні, Австралія.


Твори:
Живий Шевченко: Біогр. та літературозн. оповіді.- К.: Веселка, 1994.- 141 с.: іл.  Слідами Миклухи-Маклая: Наук.-худож. кн.- К.: Веселка, 1993.- 109 с.: іл.- (Нашого цвіту - по всьому світу)
  Стежками пригод: Оповідання.- К.: Веселка, 1993.- 62 с.: іл.- (Нашого цвіту- по всьому світу). 

Джерело

понеділок, 16 лютого 2015 р.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте.
 "все Вкраїні-матері віддать, і, коли судилось,
 не  вмирать, за Вкраїну у бою померти.."  (Микола Шуть)
У ніч на 16 лютого 1943 року в Павлограді почалося збройне повстання проти німецько-фашистських окупантів. У ньому взяли участь 18 раніше сформованих бойових груп - всього понад 500 патріотів. Крім того, до лав повсталих приєдналися бійці і командири Червоної Армії, звільнені з концтаборів. Більше доби тривав бій на вулицях міста. За допомогою  частин 35-ї гвардійської стрілецької дивізії 17 лютого місто було звільнено. 22 феврала фашисти перейшли в контрнаступ і ціною великих втрат знову захопили місто. Вони розстріляли, повісили і закатували понад 8 тисяч людей, погнали до фашистської Німеччини велику кількість молоді. Частина уцілілих членів підпільної організації пішла в Богуславський ліс, інші залишилися в місті.
Прпонуємо вашій увазі уривок з книги Дмитра Федоренка "Нескорені павлоградці" (Федоренко Д.Т. Нескорені павлоградці: Історичне і народно-педагогічне безсмертя подвигу учасників збройного повстання в місті у лютому 1943 року./ Упорядник Л.Д.Власенко. – Дніпропетровськ: Пороги. 2003.-496с.)

ВОНИ НЕ СКОРИЛИСЯ НЕДОЛІ І НЕ СТАЛИ НА КОЛІНА.
Йшов вогняний 1941 рік. Ворог дерся на Схід, нама­гаючись потопити в крові волелюбний радянський народ. З-під Умані вийшов з оточення і пішки до Павлограда став пробиратися середнього зросту чоловік в селянському вбранні. Це був майор Радянської Армії Петро Онуфрійович Кравченко.
На той час місто Павлоград було окуповане ворогом. Петро Онуфрійович, видавши себе за шевця, поселився у своїх родичів на Павлоградських Хуторах №1. Він, як і десятки тисяч інших людей, які перебували на тимчасово окупованій території , не вважав себе переможеним, зали­шався вірним своїй Батьківщині, військовій присязі. Майор Кравченко розпочав підпільну боротьбу.
Спершу вдалося згуртувати невеличку групу, яка дія­ла на Хуторах №1. До неї входили люди різних професій, робітники, колгоспники. В їх серцях палала ненависть до поневолювачів, які, прикрившись прапором цивілізації, сіяли муки і смерть на нашій землі. Вдалося влаштувати своїх людей в шляховій жандармерії під виглядом потер­пілих від Радянської влади та розкуркулених. Потім вони проводили значну роботу, добували чимало цінних відо­мостей.
Поступово П.О.Кравченков становив зв'язок а  підпільними групами, які діяли в Кочерезькому лісі, в Юріївському районі, організував підпільні групи - пости в селах Богуславі, Межиріч.
Антифашистська організація звільнила від вивезення до; Німеччини сотні юнаків і дівчат. Члени організації Володимир Індюков і Микола Бешта пустили під укіс на станції Домаха поїзд з боєприпасами. Підпільники псували харчові продукти, які окупанти зберігали на складах.

Підпільна сітка весь час ширшала.
Згодом в таборі військовополонених, який містився на селищі заводу № 55, була створена підпільна група лікарів. Створено також підпільну молодіжну групу, яку очолював Жора Осьміченко.
На початку осені 1942 року усі групи, що діяли на Павлоградщині, об'єднуються. Командиром їх призначаєть­ся Петро Онуфрійович Кравченко, а начальником штабу - Костянтин Васильович Рябой. Встановлюється зв'язок з підпільним міськкомом партії через члена міськкому партії тов. С.С.Прибера, який згодом стане заступником секре­таря підпільного міськкому, і підпільного обкому партії, який очолював спершу М.І.Сташков, а після його заги­белі - Д.Г.Садовниченко.
Об'єднана антифашистська організація видає і розпов­сюджує близько 10 різних листівок. З рук в руки перехо­дили листівки українською мовою "Не сумуй", сатира на текст поліцейської присяги. Група Кравченка брала участь і забезпечувала випуск відозви до населення міста і райо­ну, яка закликала до повстання.
"До зброї! До зброї! Хай кожний будинок дасть бійця, хай села перетворяться в батальйони, а міста - в полки! В похід! В бій!"
Члени групи Кравченка проводять роботу серед зброй­них загонів, що перебували на службі у окупантів.
В організації по групах проводяться заняття, готуєть­ся командний склад для збройних виступів військових, фельдшер Серафима Ватоліна готує медсестер. Для визво­лення людей від вивезення до гітлерівської неводі і звільнен­ня від робіт на окупантів фабрикуються десятки фальши­вих документів, їх друкувала Люда Білошапка.
Павлоградська антифашистська група бере активну участь у збройному виступі груп проти фашистських за­гарбників у лютому 1943 року, у збройному повстанні, яке і привело місто до звільнення від гітлерівців.
Нехай всього на кілька днів, але свободи, Перемоги! І це в глибокому ворожому тилу...
Підпільники Павлограда ні на мить не припиняли бо­ротьбу проти окупантів, вони героїчно відстоювали неза­лежність своєї Батьківщини, рідної України.
Назавжди залишаться в пам'яті прізвища земляків, героїв підпілля, які віддали своє життя в боротьбі з фа­шистами, учасників організації Володі Алєксєєва, Андрія Нестеренка, Григорія Зозулі, Івана Черкаського, Володи­мира Коструба, Таїсії Зиміної, Сіми Ватоліної, Галі Федосєєнко.

Петро Онуфрійович Кравченко після визволення міста повернувся до лав Радянської Армії. У званні полковника він пішов у відставку, жив у Києві, Кисловодську, займав­ся громадською роботою. Похований в Павлограді, місті, яке дало йому життя, за яке воював з ненависним воро­гом.
Про нього, про таких, як він, безстрашних Миколу Сташкова, Степана Прибера, Миколу Шутя і тисячі інших нескорених павлоградців і йдеться у цій книзі.
Спливе час, ціле століття, навіть кілька сторіч, і, гор­таючи посивілі сторінки історії, наші щасливі нащадки дивуватимуться, як ми жили, як сильні духом, віддані народній ідеї незалежності, свободи, національної єдності, юнаки і дівчата, підлітки і діти, як доросле населення, повстали проти непроханого ворога, проти фашизму, що ніс людям поневолення і новітнє рабство, грудьми пере­крили йому дорогу, своїми серцями захистили Україну і знищили гітлерівський кривавий фашизм.
І серед тих героїв (хай пробудуть їх імена безсмертни­ми у вічності) якимось дивним сузір'ям уже засяяли іме­на нескорених павлоградців, життя і подвиг яких сталить серця гнівом і помстою, закликає, як писав поет Микола, Шуть, "все Вкраїні-матері віддать, і, коли судилось, не  вмирать, за Вкраїну у бою померти"...
* * * * * * *
Героїчні сторінки історії рідного міста хвилюють і нині, змушують замислитися, спонукають детальніше  дізнатися про перебіг подій тих часів.


вівторок, 10 лютого 2015 р.

«Чудесное, ни с чем не сравнимое ощущение – видеть, 
как твой мир оживает в рисунках читателей» (Наталья Щерба)
Книги Натальи Щербы пользуются все большей популярностью у пользователей нашей библиотеки. Серия книг "Часодеи" о юной волшебнице Василисе (а у нас их уже 5!) интересует девочек и мальчиков в возрасте от 11 и до ... лет.



Интересно, что необычные приключения и дружба героев книги вдохновляют читателей на создание удивительных рисунков... и даже буктрейлеров! Предлагаем посмотреть один из буктрейлеров, созданный Машей Христенко.

Спасибо автору за такую прекрасную работу!

Всем заинтересовавшимся творчеством писательницы предлагаем отрывок из её интервью:
Корреспондент:
— Живя в самом сердце Карпат, поневоле впитываешь легенды и сказания, «обитающие» в этом прекрасном и загадочном уголке Украины. Нашли ли они отражение в Ваших книгах?
Н.Щерба:
— О, я очень люблю Карпаты! Это благословенный край, наполненный живой силой и волшебной энергией древних озёр, извилистых горных хребтов, сверкающих водопадов и чарующих лесистых склонов, окрыленных запахом мелиссы, мяты и душистого чабреца. Я часто хожу в горы и каждый раз открываю что-то новое для себя, что-то волшебное, загадочное и необыкновенное, что потом потихоньку ссыпаю в сказку – осторожно, чтобы ничего не уронить зазря, ничего не потерять и не утаить.
— Какие книги Вы сами любили в детстве, что читали «под партой» в школе? А в юности, в студенческие годы?
— Любимых книг, что перечитывала не разы, а десятки раз, не счесть: «Три мушкетёра» Александра Дюма, «Щелкунчик» Эрнеста Гофмана, «Мастер и Маргарита» Михаила Булгакова, «Пленники астероида» Кира Булычёва. Произведения Александра Беляева, Артура Конан-Дойля, Анатолия Костецкого, Георгия Мартынова, Генриха Сенкевича – о, список огромен. Пожалуй, самой потрёпанной в школьные годы была книга-трилогия Кира Булычёва «Непоседа», где в заповеднике сказок будущего с Алисой Селезнёвой происходили самые невероятные приключения в мире.
 Кто Ваш любимый автор-фантаст, если такой есть? Именно автор, то есть по большому счету – все произведения, а не одна книга.
— Иван Ефремов. Великолепный автор, философ, великий мыслитель, интересный человек. Его «Таис Афинская» — ода женской красоте, любви и искусству, песня о настоящей Женщине. В разном возрасте его книги воспринимаются по-разному, и всегда можно отыскать что-то новое, ещё не до конца осознанное и осмысленное для себя.
 Прочитать дальше можно здесь
Сайт Лаборатория фантастики  сообщает: Наталья Щерба родилась городе Молодечно (Беларусь), долгое время жила в России, а теперь обитает в Ивано-Франковске - в самом сердце Карпат. С раннего детства чтение стояло на первом месте 
(на втором – спорт, на третьем — рисование). В школе были прочитаны и одобрены книги Дюма, Купера, Рида, Шклярского, Носова, Булычёва, Костецкого, Велтистова, Гайдара и прочая детская литература, до которой только смогли дотянуться маленькие ручонки будущей писательницы.
В школе русская литература считалась автором лучшим предметом, а «чтение под партой» — любимым занятием. Саму школу помнит плохо, потому что долго и упорно занималась спортом – боевыми искусствами у-шу (таолу), на занятия данной секции ходит и по сей день. Из любимого оружия – меч дао, шест и боевой веер. Неравнодушна к экстремальным видам спорта и соревновательным играм (смотрите роман автора «Двуликий мир»).
Каким-то образом удалось поступить, а после бросить на пятом курсе Киевскую академию лёгкой промышленности. Зачем стоило четыре с лишним года изучать сопромат, детали машин и инженерное проектирование – до сих пор не знает.
Первый опыт сочинительства: небольшой роман о географичке-инопланетянке и одноклассниках. У последних и пользовался бешеным успехом. В школьно-спортивный период была написана кровавая повесть про воинов-ниндзя. К счастью, навеки утерялась.
Первая гонорарная публикация состоялась в 2005 году. Автор написала несерьёзный рассказ на серьёзный конкурс, чтобы посмеяться над заданной темой. И выиграла!
Далее последовали несколько побед в литературных конкурсах (восемь), в результате — много публикаций в разных интересных журналах. Параллельно писался роман о часовщице Василисе (жанр – подростковая фантастика), который впоследствии победил на евросконовском мастер-классе романов (2008).
Первый роман «Быть ведьмой» вышел в 2008 году. Это произведение – волшебная сказка о приключениях карпатской ведьмы. Роман получил Серебряный Кадуцей в номинации дебютные книги на «Звездном мосту» в 2009 году. В 2010 году вышло его продолжение под названием «Ведьмин крест».
В 2010 году вышел роман писательницы «Двуликий мир» — таинственное городское фэнтези о противостоянии двух магических народов – астров и лунатов.
В настоящее время Наталья Щерба занимается активной писательской деятельностью, ходит на тренировки, часто лазит по горам, иногда путешествует, много пашет. Любит общаться с читателями, остроумничать с критиками, и удивляться тем, кому не нравится Гарри Поттер. Кроме вышеперечисленного, собирает коллекцию сов, причём с большим удовольствием.
Новый цикл автора — «Часодеи» — не остался без внимания общественности. Книги уже получили такие награды, как:
«Ревизор» в номинации «Выбор покупателя 2012-2013. Издатель в традиционном бумажном варианте»,
Книжная премия Рунета-2012, номинация «Бестселлер» — За книгу «Часодеи.Часовое сердце"(Москва,2012)