ЧитайПлюс

   Ніхто не зна і долі не вгадає,

Ні хіромант, ні циган-ворожбит, —

Який нас шлях щиріше привітає,

Де ждуть обійми щастя чи журби.

Та знаємо, як сурма клич заграє,

Коли визвольні загримлять громи,

Тоді наш край всі мури розламає,

Знамена перемог заб'ють крильми.

З усіх кінців тоді гукне нас мати

(той клич — як блискавиця у імлі!) —

і хто ж тоді не схоче повертати

до в світі найсвятішої землі?! (Д.Чуб)

21 лютого - 110 років від дня народження поета, прозаїка, літературознавця, мемуариста, редактора, педагога, літературного дослідника українського зарубіжжя Дмитра Чуба

ДМИТРО ЧУБ (НИТЧЕНКО ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ) (1905-1999) 

Від цього вже немолодого чоловіка йде якась добра і світла сила. Його слова спокійні і тихі, жести ощадливі. А ще за всім цим відчуваєш: минуле чоловіка не було легким. Його підстерігало немало складних випробувань. Та він не капітулював перед труднощами.
       Живе він у тих краях, які у'являються нам досить екзотичними: пальми, евкаліпти, кенгуру. Але не тільки цими прикметами характерне його життя в далекій Австралії. Є на тому континенті маленький український острів - громада наших земляків, які не забули рідну мову та культуру. Її душею є Дмитро Нитченко, знаний ще в літературі як Дмитро Чуб.
       Народився Дмитро Нитченко у заможній селянській родині в Зінькові, що на Полтавщині, далекого 1905 року. Навчався майбутній письменник в індустріально-технічній школі в Зінькові, потім був краснодарський робітфак, звідки його виключили, оголосивши класовим ворогом. Він переїхав до Харкова, вступив на мовно-літературний факультет місцевого педінституту. Там Д.Нитченко прилучився до літературного життя тодішньої столиці України, познайомився з відомими письменниками, почав працювати в Державному видавництві. Пізніше він згадував про зустрічі з М.Хвильовим, С.Васильченком, Б.Антоненком-Давидовичем, І.Багряним та іншими.
       З початком Другої світової війни Д.Нитченка мобілізують в армію. Йому довелося пройти через полон, а потім через табір переселенців у Німеччині. 1949 року Д.Нитченко разом з сім'єю приїхав до Австралії, де й живе вже більше сорока років. На перших порах було нелегко, довелося навіть працювати у каменоломнях, а у вільний час вивчати англійську мову. Але писати Дмитро Чуб не переставав. Успадкована від діда-прадіда селянська наполегливість та працелюбність допомогли йому подолати всі труднощі.
       Протягом кількох десятиліть він працює учителем та директором українських суботніх шкіл у Мельбурні, створює й очолює літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка, стає членом об'єднання українських письменників "Слово" і керує австралійською філією цієї організації.
       Він постійно пише і публікує під псевдонімом Дмитро Чуб свої оповідання, вірші, нариси про подорожі, під іншим псевдонімом - Остап Зірчастий - друкує свої гуморески. В його творах постає дивовижна, повна несподіванок природа Австралії та життя наших земляків, закинутих долею на заокеанський материк. З-поміж кращих його книжок треба назвати: "Це трапилося в Австралії", "На гадючому острові", "Вовченя", "Стежками пригод", "Слідами Миклухи-Маклая". Дмитро Чуб також автор чудових оповідей "Живий Шевченко" та "Українського правописного словника".

Помер у 1999 році, у Мельбурні, Австралія.

Твори:

Живий Шевченко: Біогр. та літературозн. оповіді.- К.: Веселка, 1994.- 141 с.: іл.  Слідами Миклухи-Маклая: Наук.-худож. кн.- К.: Веселка, 1993.- 109 с.: іл.- (Нашого цвіту - по всьому світу)

  Стежками пригод: Оповідання.- К.: Веселка, 1993.- 62 с.: іл.- (Нашого цвіту- по всьому світу). 

Джерело