пʼятницю, 30 січня 2015 р.

 «Всі болі розтоптаного війною мого дитинства  викликали жагуче бажання знову повернутися в те дитинство  і спробувати пережити його по-іншому, по-новому, не так,  як жилося, а так, як мріялося, - сонячно, весело, цікаво,  з пригодами не трагічними, а комічними, радісними, щасливими».   Всеволод Нестайко.
Сьогодні - 85 років від дня народження українського письменника, журналіста,класика сучасної української дитячої літератури Всеволода Нестайко (1930-2014)






 
СЛОВО  АВТОРУ!
У дитинстві я був руденький, худенький і маленький — чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як і я, шпінгалета, я прив’язував до однієї ноги важку праску, до другої — цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить.
Швидше вирости я хотів ще й тому, що дитинство моє, на жаль, було не дуже безхмарним і щасливим. Тато мій, колишній «січовий стрілець», 1933 року був заарештований і загинув. З трьох рочків пізнав я, що таке доля безбатченка, де чи не єдиною втіхою були книжки.
А коли мені було всього одинадцять, почалася війна. Дитинство моє урвалося, я одразу став дорослим. Бо лишився в окупованому фашистами Києві, і ті два роки згадувати не люблю — стільки там було страшного й недитячого.
А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше. Написав я чимало книжок. Але чи не з найбільшою насолодою я писав про пригоди Яви і Павлуші. Все почалося сорок років тому з двох оповідань «Пригода в кукурудзі» і «Тореадори з Васюківки», що були надруковані 1963 року. Хлопці виявилися такими меткими й непосидючими, що примусили мене одразу ж написати повість «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964). А тоді повість «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966). І нарешті — повість «Таємниця трьох невідомих» (1970), що й склали роман-трилогію, який перед вами.
Минув час. Відбулися знаменні історичні події. Україна стала незалежною... І я вирішив повернутися до «Тореадорів». Аж ніяк не відмовляючись від попереднього тексту книжки, яка розійшлася по світу сотнями тисяч примірників, друкувалася й друкується в хрестоматіях, шкільних та студентських підручниках, я вирішив зробити нову авторську редакцію “Тореадорів з Васюківки”, позбавивши книжку деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З’явилися й нові епізоди. Допоміг мені в роботі прекрасний поет і талановитий редактор Іван Малкович. Щиро дякую йому за це.
А вам, дорогі мої читачі, хочу сказати — не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні. І якщо Ява й Павлуша допоможуть вам на якісь хвилини гостріше відчути радість веселого, щедрого на пригоди й витівки дитинства, я буду щасливий.
Всеволод Нестайко
Бесіду-знайомство з творами письменника провела  на абонементі для користувачів молодшого шкільного віку бібліотекар Жайворонок Е.Г. 
Маленькі  читачі дізналися, що народився Всеволод Зіновійович Нестайко 30 січня 1930 року в місті Бердичеві на Житомирщині. Після війни, проштудіювавши самостійно дев’ятий клас, склав екстерном екзамени і закінчив школу із срібною медаллю. З 1947 року Всеволод Нестайко навчається на філологічному факультеті Київського університету. Працював літконсультантом в журналі «Дніпро», літредактором у журналі «Барвінок»редактором у видавництвах «Молодь» і «Веселка». Перше оповідання для дітей побачило світ в 1954 році в журналі «Барвінок», а перша збірка «Шурка і Шурко» вийшла 1956 року. Помер 16.08 2014 року.
Діти цікавилися які твори написав Всеволод Нестайко? Які мав нагороди?


«Шурка і Шурко» (1956) — збірка оповідань;
«Це було в Києві» (1957) — збірка оповідань;
«Робінзон Кукурузо» (1970) — п'єса;
«Вітька Магеллан» (1975) — п'єса;
«Олексій, Веселесик і Жарт-птиця» (1975) — повість-казка;
«Одиниця з обманом» (1976) — повість;
«Пригоди журавлика» (1979) — повість;
«Загадка старого клоуна» (1982) — повість-казка;
«Пересадка серця» (1983) — п'єса;
«Чудеса в Гарбузянах» (1984) — повість;
«П'ятірка з хвостиком» (1985) — повість;
«Таємниця Віті Зайчика» (1986) — повість;
«Скринька з секретом» (1987) — повість;
«Слідство триває» (1989) — збірка п'єс;
«Таємничий голос за спиною» (1990) — збірка детективів;
«Чорлі» (1995) — повість-казка;
«Чарівні окуляри» (2006) — повість-казка;
Які мав нагороди?
Указом Президента України Віктора Ющенка N 53/2010 від 20 січня письменника нагороджено Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2010).




Літературні преміїПремія імені Лесі Українки (1982) — За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі». Премія імені Миколи Трублаїні — За повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків».
Премії імені Олександра Копиленка — За казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя».
Друга Премія Першого Всесоюзного конкурсу на кращу книгу для дітей — За повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком». Відзнака «Золотий письменник України», 2012.
Міжнародні нагороди фільмів, які знято по мотивах творів В.Нестайка
Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Мюнхені (1968) — За телефільм «Тореадори з Васюківки».
Головна премія Міжнародного фестивалю в Алегзандрії (Австралія, 1969) – т/ф «Тореадори з Васюківки».
Премія Всесоюзного кінофестивалю в Києві (1984) — За кінофільм «Одиниця з обманом».
Спеціальний приз на кінофестивалі в Габровому (Болгарія, 1985).
1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до Особливого почесного списку Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Вікіпедія
Про Нестайко і його твори


Немає коментарів:

Дописати коментар