Однією з скорботних подій 20 століття та найболючіших ран людства була Друга світова війна. Цього року Україна і весь світ, відзначає 73-річчя Перемоги над нацизмом у Європі та
73-річницю завершення Другої світової війни.
Свято Перемоги – особливе свято «зі сльозами на очах» – величне, вистраждане…
Разом із дорослими на бій з фашистами за рідну землю вийшли діти. Вони боролися в підпіллі, в партизанських загонах, на фронтах, працювали в тилу. Своєю безстрашністю і жертовністю вони дивували дорослих – не усвідомлювали чи не 4 замислювалися, що смерть – це назавжди. В роки Другої світової війни всього загинуло 13 млн дітей. У всі часи, в усіх війнах були вбиті і полонені, але в жодній війні так не страждали діти. На окупованих фашистами територіях вони терпіли голод, приниження, жорстке поводження гітлерівців. Разом із дорослими їх вивозили у концентраційні табори в Німеччину. Там їх розлучали з матерями, морили голодом, примушували непосильно працювати, проводили жахливі медичні експерименти, спалювали в крематоріях.
Шевченківський лауреат, дитина війни Володимир Рутківський у своїй книжці «Потерчата» пише: «З висоти свого віку вдивляюся в мільйони таких же, як я, сивих вже потерчат і не можу збагнути, як нам вдалося проскочити по лезу між смертю і життям, любов'ю і ненавистю, вірою і безнадією. А найдивніше для мене те, що ми не лише проскочили, а й не збожеволіли» .
Відомий усім дітям в Україні письменник В. Рутківський писав цю книжку не для дітей і навіть чесно про це зізнався у підзаголовку до неї та в одному з інтерв’ю. Проте діти все одно «приватизували» її. Ця повість, написана справжнім майстром слова, – щира розповідь про своє сповнене небезпеки і тривоги дитинство у світі, який дорослі перетворили у війну. Хто такі потерчата малий Володька, від якого ведеться розповідь у книжці, довідався від своєї бабусі Насті: «…це такі малесенькі дітки, які померли нехрещеними, або загубилися в лісі і їх розірвали хижі звірі, або які втонули у болоті». Але хлопцю не давало спокою: «… а ті діти, яких бомба розірвала, чи їх кулею убито – вони хто, теж потерчата?» Адже Володька в роки окупації бачив і вбитих і поранених і сам не один раз наражався на смертельну небезпеку, рятуючись з мамою і маленьким братиком Вікториком від німців і поліцаїв. Отримавши ствердну відповідь від діда, хлопець ніяк не може вгамуватися: «…а хіба вони винні, що стали потерчатами?»
Доля дитини і війна - тема багатьох творів українських письменників. Сьогодні для дітей - відвідувачів бібліотеки запропоновано огляд літератури "Їм не вручали повісток".
Радимо прочитати:
Письменник Дмитро Ткач захоплювався цирком ще в юності, а в дорослому віці подорожував кілька місяців з цирковою групою. В цій мандрівці він познайомився з професійним акробатом, який розповів незвичайну історію зі свого життя. Ця історія й стала сюжетною канвою повісті «Чорне сальто». Її герой – десятилітній Юра Любченко, син повітряних гімнастів, разом з такими ж хлоп’ятами щодня тренувався і навіть виступав перед глядачами. Раптом щасливе життя перервала війна. Під час нальоту ворожої авіації Юра разом зі своїм другом Петром відбилися від своєї групи. Скориставшись цим, переляканих хлопців взяв під свою «опіку» Владислав Янчук з цирку. Він дуже старався прислужитися німцям. Це завдяки йому Юру з Петром вивезли у Німеччину. Там Янчук примушував дітей надмірно тренуватися над новими цирковими номерами, бив їх і принижував. Петро загинув, а Юрі вдалося повернутися на Батьківщину.
Близнець В. Вибрані твори : в 2 т. / В. Близнець ; худож. В. Мітченко. — Київ, 1988. — Т. 2.
Ми у вічному боргу перед ветеранами за їхню обірвану війною юність, за невичерпну силу духу, за прояви незбагненної мужності, свідому самопожертву заради життя на землі.
У повістях відомого українського письменника, чиє дитинство теж було обпалене війною, розповідається про дітей, які жили на окупованій фашистами території. В міру своїх можливостей вони боролися з ворогом, дочасно ставали дорослими, вкрай винахідливими, допомагали вижити іншим. У повісті «Птиця помсти Сімург» запам’ятається образ сміливого раніше непосидючого підлітка Павлика, який перед війною отримав травму і був прикутий до ліжка. Він не побоявся і переміг у шахи бундючного німецького офіцера, який звик до того, що «перед ним все повинно було стояти навитяжку, навіть стовпи в хаті». Майстерно передав автор внутрішній стан хлопчика, його думки, що вилились у його малюнок міфічної птиці Сімург, яка карає за вчинене зло. Герої повісті «Землянка» друзі Мишко, Вовка і Яшка хочуть дитячої волі, цікавих ігор, а війна підсовує їм нелег- ку працю, страшні забавки, які часто закінчуються смертю. Гине Мишко. І все ж хлопці не здаються. Вони активно допомагають односельчанам посіяти весною хліб. Для цього Вовка розшукав військових і випросив у них танк. Безкомпромісний, внутрішньо красивий герой третьої повісті «Мовчун» – Сашко. Ні війна, ніщо інше не можуть заставити його змиритися з неправдою і моральною зрадою.
***
***
Події тих страшних днів не повинні згаснути в пам’яті народу, ми вшановуємо світлу пам’ять героїв, які віддали життя, низько схиляємо голови, пам’ять про них назавжди залишиться в серцях багатьох поколінь, яку нащадки несуть у вічність.
Немає коментарів:
Дописати коментар