28 жовтня на календарі - це День визволення України від фашистських загарбників.
Бібліотекар Олена Володимірівна розповіла, що війна принесла біль і страждання, смерть і втрати на нашу землю. Воєнні дії на території України тривали з першого дня війни до 28 жовтня 1944р., тобто 3 роки і 4 місяці.
Доля дітей у війні стала більш розширеною темою години. Стати дорослими їм довелося дуже рано. Діти переживали смерть близьких, голод, холод, страх. Страх того, що ти залишився один на всьому білому світі, що твоє життя може закінчитися в будь-який момент.
Розповідь бібліотекаря супроводжулася переглядом електроної презентації «Дитинство, опалене війною», зачитувалися сторінки з дитячих щоденників, які були проникнути життєвим трагізмом, просочені смертельним болем.
Особливо вразили дітей рядки з щоденника Костянтина Корнієнко - хлопчика з Донбасу, розстріляного фашистами. Йшлося і про Тетяну Савічеву, і про Ганну Франк.
Згадувався і наш земляк - школяр Володимир Олексієв, який загинув у Павлограді під час озброєнного повстання.
Після заходу діти знайомилися з книгами виставки "Знищене дитинство"
Вічна пам'ять загиблим і довголіття, здоров’я живим!
Запалали огні над долиною синього неба,
Самольоти гудуть, бо на захід фронти і фронти.
Україно моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.
Самольоти гудуть, бо на захід фронти і фронти.
Україно моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.
(А.Малишко)
Наше минуле і наше майбутнє пов’язані між собою незримим мостом пам’яті.
Година пам'яті до 70 - річчя визволення України від німецько – фашистських загарбників «І пам'ять ожива вогнем пекучих ран…» відбулася для учнів 7-Б класу ЗОШ № 7, які відвідали бібліотеку напередодні історичної дати. Бібліотекар Олена Володимірівна розповіла, що війна принесла біль і страждання, смерть і втрати на нашу землю. Воєнні дії на території України тривали з першого дня війни до 28 жовтня 1944р., тобто 3 роки і 4 місяці. Доля дітей у війні стала більш розширеною темою години. Стати дорослими їм довелося дуже рано. Діти переживали смерть близьких, голод, холод, страх. Страх того, що ти залишився один на всьому білому світі, що твоє життя може закінчитися в будь-який момент.
Згадувався і наш земляк - школяр Володимир Олексієв, який загинув у Павлограді під час озброєнного повстання.
Після заходу діти знайомилися з книгами виставки "Знищене дитинство"
Дуже часто ми чуємо слова "діти війни" - це кажуть про тих, на чию дитячу долю припали страждання, біль втрат, безмежність лиха...
З кожним роком їх стає все менше, і менше стає ветеранів Великої Вітчизняної. Без них не було б для нас зараз синього неба, ясного сонця. Далеко відійшли воєнні роки, але молоде покоління, як вдячні нащадки, повинні пам'ятати про тих, хто відстояв для нас мирне небо, щасливі дні і радісне дитинство, саме життя.
З кожним роком їх стає все менше, і менше стає ветеранів Великої Вітчизняної. Без них не було б для нас зараз синього неба, ясного сонця. Далеко відійшли воєнні роки, але молоде покоління, як вдячні нащадки, повинні пам'ятати про тих, хто відстояв для нас мирне небо, щасливі дні і радісне дитинство, саме життя.
Вічна пам'ять загиблим і довголіття, здоров’я живим!
Немає коментарів:
Дописати коментар