середа, 12 листопада 2014 р.

13 листопада - 125 років від дня народження українського письменника, новеліста, класика сатиричної прози ХХ століття Остапа Вишні (1889 - 1956)
А чи знаєте ви, що: 
* справжнє ім'я письменника - Павло Михайлович Губенко;
* за кількістю проданих книг Остап Вишня посів друге місце серед українських письменників після Шевченка. У 1921 році він написав два твори, а до 1923-му їх було вже 270. Тоді ж видав дев'ять збірників, а через п'ять років - 27!
* у Остапа Вишні було шістнадцятеро рідних сестер і братів;
* гуморист є засновником нового жанру – усмішка. Він писав: «Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово «усмішка» більш українське від «фейлетону»
* Остап Вишня був редактором відомого гумористичного журналу «Перець».
Найвідоміші його твори: "Вишневі усмішки (сільські)", "Українізуємось", "Вишневі усмішки кооперативні", "Ну й народ", "Вишневі усмішки закордонні", "Мисливські усмішки", "Моя автобіографія", "Отак і пишу", "Великомученик Остап Вишня".

Журналіст Олеся Кучеренко поділилася своїми враженнями від відвідування Музею Остапа Вишні: "найчастіше питанняяке задають відвідувачі Музею Остапа Вишні у
 селі Грунь Сумської області: "Чому гуморист Павло Губенко вибрав такий псевдонім?".
 - Ім'я Остап письменник обрав у Гоголя. Він, як і Микола Васильович, народився на Полтавщині (раніше село Грунь відносилося до території Полтавської губернії.) А гоголівського "Тараса Бульбу" зачитав до дірок, - розповідає директор музею Раїса Костюк.
 - З прізвищем Вишня ще простіше: Павло Губенко з дитинства любив ці ягоди, в нашому селі досі багато вишневих садів.
Хату Губенко розбомбили німці, а могили батьків заросли бур'яном на покинутому хуторі. Жодного родича в окрузі не залишилося. Але завдяки старожилам і музейникам нам вдалося зібрати цікаві факти про відомому гумористові.
Виріс у родині хохмачей. Михайла і Параску Губенко в селі запам'ятали в основному завдяки кількості дітей. "Видно, добре тато з мамою богу молилися, раз за 24 роки спільного життя він дав їм 17 дітей", - жартував над предками в автобіографії письменник.
- Павло був другою дитиною, схожий на маму, рудий і такий же дотепник, - продовжує директор музею. - Параска, кажуть, дуже добре співала, а розмовляла - заслухаєшся, так і сипала жартами-примовками.
Всі 17 дітей подружжя Губенко отримали гідну освіту, але відомими стали лише двоє - Василь і Павло. Молодшій сестрі Катерині багато пророкували велике майбутнє на ниві літератури, але вона письменством так і не захопилася. Пояснювала просто: "Годі вже в роду письменників. Васю розстріляли, Павлуша відсидів 10 років, я такого не хочу".
Писав, як курка лапою.
У сільському музеї зберігаються рукописи творів Остапа Вишні та його листи до Рильському. Ми попросили їх почитати. Але куди там! Навіть музейним працівникам не вдалося розібрати ні слова. Почерк у письменника був страшенно нерозбірливий - як у лікаря. Не дивно - Павло Губенко закінчив школу фельдшерів і 10 років віддав медицині.
Працюючи в хірургічному відділенні залізничної лікарні, одного разу врятував життя 16-річному хлопчині. Привезли його з глибокими ранами шиї, а хірурга немає на місці. Довелося починаючому фельдшеру оперувати. Хірург примчав у операційну, коли Губенко накладав останній шов бідоласі, і лише схвально поплескав по плечу старанного учня.
Та тільки медицина не приваблювала молодого Павла. Він екстерном склав екзамени на історико-філологічний факультет Київського університету. А коли надрукував свій перший фейлетон під псевдонімом Остап Вишня, про захоплення медициною нагадував лише нерозбірливий почерк.
Замість страти дали кімнату в комуналці.
Всенародна слава сатирика дратувала більшовиків. У 1920-х Вишню заарештували як особливо небезпечного злочинця - за те, що служив у військах УНР і друкувався в есерівській пресі. Засудили до розстрілу і відправили в Харків. Але замість страти письменникові... дали кімнату в комуналці. Подейкують, що місцевим чиновникам дуже подобалися фейлетони Вишні, ось хтось і замовив слівце за письменника.
У 1933-му його заарештували знову, засудивши до 10 років позбавлення волі за "тероризм". Нібито гуморист з друзями готував замах на партійного діяча Павла Постишева. Звинувачення було настільки безглуздим, що на допитах в НКВС письменник не зміг утриматися від сарказму: "Чому б вам не звинуватити мене в зґвалтуванні Клари Цеткін?".
Свій термін Остап відсидів від дзвінка до дзвінка в Ухтинско-Печорському виправно-трудовому таборі. У 1937-му, щоб звільнити місце для нових ув'язнених, арештантів зі стажем відправляли на розстріл в іншу зону - за 900 кілометрів через ріку Печору. У число смертників потрапив і Вишня. Мороз стояв лютий, через льоду пароплав з арештантами довго не міг пробратися до порту призначення. Начальника табору встигли зняти з посади і розстріляти, а нове керівництво чи втратило наказ про страту Вишні, то пошкодував його, але непотоплюваний письменник знову уникнув смертної кари і в 1943 році благополучно повернувся додому.
Худий, хворий, але дуже потрібний владі, письменник повинен був жартувати у важкі для радянського народу воєнні роки.

А ще любив полювання. Брав із собою улюбленця спанієля Гая, провізію, але дуже рідко повертався з дичиною. Одного разу приніс зайця, так дружина ще довго не могла повірити, що це і правда чоловік підстрелив видобуток. 
Але найбільш кумедний випадок на полюванні стався на початку 1930-х під Харковом. Поїхали туди великою компанією - актори, письменники, літератори. Юрій Смолич тоді ще нове рушницю купив і сказав, що без зайця не повернеться додому. Дивиться, а жирний косою сидить собі спокійно під кущиком. Смолич не схибив і побіг до видобутку. Глядь - а у того в зубах записка стирчить: "Юрій Корнійович, навіщо ж ти мене убив?" Довго сміявся над текстом мисливець, розуміючи, що Остап Вишня і Амвросій Бучма першими зайця підстрелили і вирішили пожартувати над товаришем."     Джерело
Читати: Біографія О.Вишні

Немає коментарів:

Дописати коментар