25 лютого у рамках Дня бібліотеки в школі, 

який відбувся у ЗОШ №7, бібліотекар Еліна Георгіївна

 для дітей 4-А класу  підготувала і провела  еко-терапію

 за творами Віталія Біанкі.

 Бібліотекар розповіла дітям про життєвий шлях письменника, його багаторічну творчість, найкращі казки. Діти брали активну участь в обговоренні творів В.Біанкі, ділилися своїми враженнями від казок та оповідань письменника.

Родзинкою зустрічі стала  вікторина «Загадки від природи-чарівниці».  Особливо цікавими для дітей виявилися питання:

 Сліпі чи зрячі народжуються зайченяткі?

Хто більше боїться холоду – птахи чи змії?

В кого вуха на нозі?

Після заходу учні роздивлялися книги письменника на книжковій виставці
 «Світ на ім’я Біанкі»

Нещодавно здійснити заочну екологічну  експедицію 

«Павлоград – наш дім,  хай чисто буде в нім!»,

підготовлену бібліотекарем читальної зали, 

змогли  учні  5-А  класу  ЗОШ  №8.

"Больові точки нашого міста" -  розповідь Олени Володимірівни 

"Тривоги  рідного  краю" -  електронна  презентація.

 П’ятикласники висловлювали свої думки щодо забруднення повітря та питної води, щодо вивезення сміття, забруднення вулиць. Ще одну проблему  діти  визначили самостійно. 
Це проблема бездомних собак та котів. 
Для  кожної проблеми учні намагалися  знайти шляхи рішення. 
«Уявіть собі, що міський голова звернувся до нас по допомогу  щодо поліпшення екологічного стану міста. Які  ваші поради?" - звернулася Олена Володимірівна до дітей. Так розпочався конкурс реклами "Зробимо наше місто чистіше".

"Ліс виросте і захистить тебе! Повітря дасть і небо голубе!"
"Ми очистимо землю свою від сміття, буде в нас чарівне і здорове життя!"
"За екологію довкілля і душі!" - ось такі гасла вигадали діти впродовж експедиції та конкурсу.

Конкурс реклами «Зробимо наше місто чистіше."

А висновки зробили такі: екологія міста, вулиці, домівки залежить від кожного з нас; дбайливе відношення до природи та оточуючого середовища має стати способом життя.  

         Вітаємо! 

Стали відомі лауреати Шевченківської премії - 2014 року.

Цього року було представлено близько 60 творів претендентів на найвищу державну премію України. 

Комітет Національної премії ім. Шевченко визначив п'ять кандидатів на здобуття Шевченківської премії.
Ними стали письменник Мирослав Дочинець, мистецтвознавець Ірина Гаюк, оперна співачка Людмила Монастирська, художник Любомир Медвідь і творчий колектив Донецького національного академічного театру опери та балету імені Анатолія Солов'яненка за оперу Ріхарда Вагнера "Летючий голландець".

 

Так, в номінації "Література" премію вирішили вручити письменнику Мирославу Дочинцю, за романи "Криничар. Діяріюш найбагатшого Чоловіка Мукачівської домінії" і "Горянин. Води Господніх русел". 
 Роман "Криничар" вийшов в 2012 році. Книга написана на закарпатському діалекті і побудована у вигляді щоденникових нотаток головного героя - аскета-багатія, який прийшов до філософії самообмеження.  Роман "Горянин" розповідає історію людини, "несподівано втратив все і почав щоденну боротьбу за кожну п'ядь родової землі". 
 За плідну і самобутню творчу діяльність автор відзначений низкою літературних премій, в тому числі двох міжнародних.

У категорії  "Літературознавство і мистецтвознавство" була номінована кандидат філософських наук і арменовед Ірина Гаюк з книгою "Ілюстрована енциклопедія вірменської культури в Україні", що включає перелік пам'яток вірменської культури в музеях і заповідниках України. 
9 березня, в день народження Тараса Шевченка,  відбудеться офіційна церемонія нагородження лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка - найвищої в Україні творчої відзнаки за вагомий внесок в розвиток культури і мистецтва. 

http://www.bukvanews.ru/

15 лютого — День вшанування учасників бойових дій 

на території інших держав і 

25-а річниця виведення військ з Афганістану.

На годину пам’яті 
“І дев’ять років юність нищив для нас чужий Афганістан" 
та для зустрічі з воїнами-інтернаціоналістами напередодні цієї дати,
 бібліотекар читальної зали Олена Володимірівна запросила до бібліотеки учнів 8-Б класу ЗОШ №7 разом з класним керівником. 

З вступного слова бібліотекаря, яке супроводжувалося показом відеоматеріалів щодо воєнних подій в Афганістані, восьмикласники дізналися, що наші солдати, подаючи руку дружби і рятуючи долю людства, часом віддавали зовсім ще юне своє життя заради миру на землі.
Після Другої світової війни українці брали участь у війнах і військових конфліктах у 26 країнах світу, де гідно і мужньо виконували інтернаціональний обов’язок.


Найбільш тривалою і тяжкою стала військово-політична спецоперація в Афганістані, людські втрати у цій неоголошеній війні вражаючі. 160 тисяч українців пройшли вогненними дорогами цієї країни. Загинуло майже 15 тисяч солдат та офіцерів радянської армії. З них – понад 2 тисячі українських юнаків. 

Учасник бойових дій Володимир Семенович  
Заярний розповів про те що бачив і відчував в той час, про мужність, героїзм своїх товарищів.  Тоді нашим військовим протистояли  озброєні банд-формування, які підтримувалися реакційними мусульманськими кругами, і ісламські терористи, чия брудна політика і жорстокі методи її здійснення і досі сумно відомі усьому світу. 



Емоційною була розповідь прикордонника Ігоря Івановича Іваниченка, який  виконував свій військовий  обов'язок на кордоні з Афганістаном. Зацікавлено та уважно слухали підлітки виступаючих, задавали питання. 
Кілька років тому Ігор Іванович організував КІМНАТУ-МУЗЕЙ БОЙОВОЇ СЛАВИ при Раді Ветеранів селища імені 40-річчя Жовтня. Стенди про службу і подвиги прикордонників зацікавили присутніх на заході школярів.

Ігор Іванович подарував бібліотеці книгу
"Сильнее смерти любовь. Мать солдата"(рос)

Спогади цих  людей, які пройшли через жахи війни, через втрати і страждання нікого не залишили байдужими.          

Все далі в історію відходять події, пов’язані з Афганською війною, але і зараз ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих військових, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах. 

Всі були дуже вдячні шановним гостям за цікаву, змістовну бесіду, а  бібліотекар висловила сподівання на подальшу співпрацю.

     

 120-лет со дня рождения   

русского писателя

Виталия Валентиновича Бианки 
(1894-1959)

Виталий Бианки, выросший в семье ученого-биолога, вспоминал: «Отец рано начал брать меня с собой в лес. Он каждую травку, каждую птицу и зверюшку называл мне по имени, отчеству и фамилии. Учил меня узнавать птиц по виду, по голосу, по полёту, разыскивать самые скрытые гнёзда. Учил по тысяче примет находить тайно от человека живущих зверей. И — самое главное — с детства приучил все свои наблюдения записывать. Так приучил, что это вошло у меня в привычку на всю жизнь».

С малых лет он постоянный посетитель Зоологического музея Академии наук. Здесь работал его отец. Здесь зародились первые детские мечты.


Дома всегда жило много зверья, птиц, был аквариум с рыбами, террариум с черепахами, ящерицами, змеями. Каждое лето семья выезжала за город, в деревню, на взморье» Здесь — рыбалка, ловля птиц, выкармливание птенцов, зайчат, ежей, белок.
«Растения и животные, леса и горы и моря, ветра, дожди, зори— весь мир вокруг нас говорит с нами всеми своими голосами.. 
И есть среди нас редкие люди: широко раскрытыми глазами ребёнка смотрят они на мир, чутко внимают всем его голосам — и всё, что он рассказывает им о себе, переводят для нас на наш человеческий язык."- так писал Бианки о своих учениках, но прежде всего сам был таким человеком.

Просмотр литературы "МИР по имени БИАНКИ"

За 35 лет работы написано более 300 рассказов, сказок, повестей, очерков, статей.  Широко известны произведения Виталия Бианки и за рубежом. Его книги вышли в 18 зарубежных странах. По его сказкам и очеркам сделаны десятки киносценариев, мультфильмов.

Книги замечательного писателя, раскрывающие мир природы и помогающие постигать ее тайны, и по сей день пользуются заслуженной популярность у читателей всех возрастов.

«Я всегда старался писать свои сказки и рассказы так, чтобы они были доступны и взрослым. А теперь понял, что всю жизнь писал и для взрослых, сохранивших в душе ребёнка» - говорил Виталий Бианки.

 Сказки и рассказы писателя доходчиво,  эмоционально,  увлекательно вводят ребёнка в круг первых правильных понятий и представлений о сложных явлениях природы.

"Мышонок Пик", "Чей нос лучше", "Латка", "Теремок",  "Люля", "Джульбарс", "Подкидыш", "Оранжевое Горлышко", "Соня Маша", "Лесная газета", "Синичкин календарь" - в этих и еще многих других произведениях писателя - "растения и животные, леса и горы, моря, ветры, дожди, зори - весь мир вокруг нас говорит с нами всеми голосами…" 

Читайте эти книги, и вы станете участником жизни обитателей леса, услышите  голос природы, научитесь любить и понимать все живое вокруг.

100 років з дня народження      

Лариса  Михайлівна  Письменна

  (11.02.1914-20.02.1992)  

    

Українська письменниця,  Лауреат Республіканської премії імені Лесї Українки протягом тридцяти років своєї літературної діяльності  написала велику низку казок, оповідань, повістей як для дошкільнят і молодшого шкільного віку, так і для підлітків та старшокласників.  

Книжки Лариси Письменної вчать дітей любити Батьківщину, бути чесними, сумлінними в навчанні, працьовитими, допомогати старшим, берегти вірність в дружбі, виховувати вимогливість до своїх товаришів. Для більшості творів Лариси Михайлівни характерним (не говоримо вже про казки), навіть для великих повістей, є природне поєднання справжнього, побаченого в житті, з казковим, вигаданим, яке, в свою чергу, також  зустрічається в дійсності. 

       

 
Твори Лариси Письменної -  „Золотогривий” , „Павлик –Равлик”,  „Як Петрик на дні моря жив”, „Голубий Олень”, „Богатир Жовте Око”, „Неспокійні друзі”, „Як у Чубасика сміх украли”, „Жар-пташенята”, „Юрко їде до табору”, „Півень Зелене Колесо” 

„Тисяча вікон і один журавель”, „Чарівник на тонких ніжках”,

 „Чап-Чалап”  та інші - 
це вхід у країну мрій і казок,  захоплююча мандрівка по рідній землі, зустрічі з цікавими людьми й своїми ровесниками, глибше пізнання світу природи.

Книжка  "Як у Чубасика сміх украли" більш за всіх цікавить наших маленьких читачів.

Герої цієї книжки – веселі та дружні звірята й пташки, кіт Хитрун Веселі вуса, хлопчик Чубасик, який умів так сміятися, що навіть сонце з-за хмар здивовано визирало. Зустрінеться у книжці і лиха чаклунка гадюка Ненависниця з дуже злими намірами, та дружба й рішучість  лісових мешканців стануть на заваді її підступності. Бо добро завжди перемагає, коли за нього спільно борються.

   

           Американский фотограф Терри Бордер (Terry Border) 

решил вдохнуть новую жизнь в старые 

издания книг. При помощи обыкновенной проволоки он превратил 

книги в мягком переплете 

в… настоящие скульптурные миниатюры.

 Терри Бордер обожает книги и считает, что затертые экземпляры не должны доживать свой век в забвении. Художник с удовольствием перечитывает романы известных писателей и «трансформирует» саму книгу в подобие главного героя. Так, книга о путешествиях Гулливера сама превратилась в великана, сжимающего в руках крошечных людей, 

Свифт "Путешествия Гулливера". Скульптура от Терри Бордера.

знаменитый роман-антиутопия «1984» предстал в образе Большого Брата, который за всеми наблюдает и все записывает, а поэма Гомера «Одиссея» воплотилась в образе осовремененного Телемака, отправившегося в долгое странствие с чемоданом в руке.

"Одиссея" Гомера. Скульптура от Терри  Бордера.

Среди работ Терри Бордера можно увидеть скульптуры, созданные из книг Брэма Стокера, Зигмунда Фрейда, Шекспира и других писателей. 

Скульптура из книги Шекспира

Всего коллекция насчитывает 19 произведений. 

Художник говорит, что не планирует останавливаться на достигнутом и готов к дальнейшим экспериментам. Он не считает свое увлечение издевательством над книгами, напротив, уверен, что так возвращает их к жизни. Возможно, остроумные скульптуры заинтересуют потенциальных читателей, а значит, бессмертные творения классиков вновь и вновь будут востребованы у наших современников. 

Источник: http://www.kulturologia.ru/blogs/show/modern-art/

Дружба  з  книгою – це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.     (С.Міхалков)

А що ми знаємо про саму книгу, про іі будову? 

Цій темі 5 лютого була присвячена бібліоподорож 

«Книга починається з обкладинки". 

Здійснили подорож учасники клубу "Чомусик" разом з бібліотекарем .

Бесіда – гра "Я – книга! З чого складаюся я?"   

Почалася подорож бесідой-грою: бібліотекар Еліна Георгіївна розповіла про структуру книги та іі внутрішнє оформлення. 
 "Уявімо, що ми взяли в руки книгу, у якої вся обкладинка розмальована, а титульний лист і зовсім відірваний. Чи можна за неї дізнатися, про що вона?
Виходить, що дуже важливо берегти обкладинку і титульний лист. Адже це обличчя й ім'я книги. Без них неможливо дізнатися, хто написав її, і як вона називалася." 
Поступово діти повністю ознайомилися з будовою книги, уважно роздивлялися всі її складові, перевіряли свої знання.
А подорож тривала... Було ще таке:

Практикум-перевірка знань.

"Як берегти книгу"- розповідь дітей про бережливе відношення до книг

Перегляд мультфільмів «Ми не будемо книжки ображати»,  «Гришкины книжки»(рос)

Наприкінці подорожі - перевірочна вікторина.

Перевір і ти свої знання:

Як називається лист, де вказані автор, назва і рік видання книги?
Що допоможе розкрити зміст книги?  
Де можна швидко знайти розповідь або главу?   
Що охороняє книгу від пошкоджень? 
Як називаються малюнки, супроводжують і доповнюють текст?
Дуже короткий виклад змісту книги? 

(Всі відповіді переплуталися, потрібна твоя допомога:   

Анотація. Титульний аркуш. 

Зміст.  Передмова. 

Обкладинка. 

Ілюстрації) 

2014 - РІК ТАРАСА ШЕВЧЕНКА.   

ІВАН СОШЕНКО  (1807 – 1876)

Ніхто з оточення Тараса Шевченка не увійшов так глибоко в нашу свідомість, як його друг, земляк, колега та «незабутній благодійник» Іван Сошенко. Ми зустрічаємося з ним на перших сторінках шевченкової повісті «Художник»,  де  оповідається  про романтичне знайомство (1836 року) у Літньому саду молодого студента Петербурзької Академії  мистецтв з хлопцем - кріпаком Тарасом, якого саме Сошенко введе до кола людей, що допоможуть Шевченкові стати  вільним. Сошенко був свідком й безпосереднім учасником викупу з кріпацтва Тараса Шевченка, його перших кроків  у навчанні в омріяній Академії мистецтв, певний час вони разом жили на квартирі й мали спільний побут. Після  тривалої розлуки доля звела побратимів у Києві влітку 1859 року під час останньої подорожі Шевченка в Україну. Спогади про незабутні київські зустрічі Тараса Шевченка зі «старим ледащем Сохою», вчителем малювання Другої  київської гімназії Іваном Максимовичем залишив Михайло Чалий. У травні 1861 року Сошенко зустрічав труну з прахом Кобзаря у Києві й супроводжував її до Канева в останню путь.     

«Перша моя зустріч з Шевченком відбулася у нашого спільного приятеля Івана Максимовича Сошенка, що квартирував тоді у церковному будинку Всіх  скорбящих...  Друзів застав я за сніданком, який у зв'язку з постом був досить скромним...» 
(Михайло Чалий «Життя та твори Тараса Шевченка»)
                                                                                          Журнал "ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ"