Дні пам'яті відомої павлоградської поетеси
Земля поетiв i земля пророкiв,
Сопiлки калинової земля.
Криницю мого полудня високо
Вiтчизна строгим зарам надивля.
І бачить: вiри духмянiє ватра,
І чує: мови дзвонять солов'ї.
Я спорожнiло голосними клятвами
Не потривожу думоньки ії.
я тiльки голос, i чуття, i пiсню
Наструню на найвищу ії вiть.
Заклякни той, хто небо їй помислить
В калюжi iз багнюкою змiсить.
В цю мить нас двое. Закипiлим струмом
Ії Днiпро струмить мені навстрiч.
Отак би вiчно: дума проти думи
І золотавi очi проти вiч.
Поезією Ганни Світличної почалася година - спомин до 20-ої роковини із дня смерті поетеси
"Дозволь торкнутись імені твого..."
Бібліотекар Олена Юдіна запросила на захід молодь ЗОШ №8. Юні павлоградці прониклися поезією, а ще - отримали "листи у віршах" від Ганни Світличної. Розповідь бібліотекаря про життя і творчість поетеси супроводжувалася читанням віршів, переглядом відеопрезентації та коментарями вчителя.
Український письменник
Валентин Чемерис так згадував про Ганну Павлівну:
"П`ятдесят років вона пролежала прикутою до ліжка - без надії і сподівань. Зовні завжди рівна, витримана, привітна, а що в неї було на душі - то вже її таємниця. Бувало, йдем до неї - осінь, занудлива ліжичка, світ сірий, одноманітний, на службі непереливки, - а приходити до неї, сядеш біля ліжка і починаєш удавати бадьорість, аби її не засмутити. А вийдеш і справді збадьореним - Ганнуся своїм оптимізмом будь-кому могла настрій вирівняти."
Коли він спитав, що її покликало до поезії, Ганна Світлична відповіла:
"Розум. Мої щоденні й щонічні роздуми, як мені далі жити на спині в нерухомому, немічному стані. Хотіла бути корисною людям. Наївна віра в мені була, що все це комусь потрібно. Надто великого значення надавала своїй поезії. Тепер оцінкою її скромно.
Але саме поезія мене рятує. Якось я підслухала розмову лікарів: вони дивувались, що я все живу. За медициною я не могла так довго жити - хіба що якийсь десяток література. А я жила, наперекір усьому... і десять література, і двадцять, 1 тридцять, і сорок... І сьогодні ще, бачите, живу. І завтра збираюсь жити. А тримала й тримає мене в цьому світі лише поезія - подруга моя, сестра, мати, спасительниця моя у царстві людей. Без неї зачахну, як рослина без води. Та ще тримає мене віра у людей, у добрий світ".
Бібліографічний огляд виставки "При світлі імені твого" доповнив годину-спомин і став вдалим завершенням заходу.
Сегодня блогу нашей библиотеки исполнилось ровно 3 года!
342 сообщения, 30741 посещений, 12 постоянных читателей и 34 подписчиков - это скромная, но важная для нас статистика "ЧитайПлюса". 
Пригодницька повість відомого дитячого письменника розповідає про яскраві пригоди неперевершеного гірського силача Івана Сили. 
Усі ми знаємо імена Северина Наливайка, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. А ким були найперші козаки? Звідкіля вони взялися? На ці запитання ти знайдеш відповідь у новому гостросюжетному історичному романі Володимира Рутківського — одного з найблискучіших сучасних українських дитячих письменників. Його дивовижні герої — Грицик та малий волхв Санько, юний богатир Демко Дурна Сила, його мама-велетка, невломий козак Швайка зі своїм вірним вовком Барвінком та їхні численні друзі — з честю виходять із найскладніших ситуацій. А небезпека чигає на кожному кроці, а надто, коли ти зважився підняти шаблю на могутню татарську орду, а за твоєю спиною — майже нікого…
Є
відомості, що в 1934 році жителі міста поставили пам'ятник постраждалим від
голодомору (район сучасного Автопарку). Він являв собою високу земляну могилу і
хрест. На жаль, після Другої світової війни пам'ятний знак був знищений.
Наше життя неразривно пов'язане з природою і ми всі повинні дбати про збереження довкілля, любити навколишній світ, дбати про братів наших менших - ці прості висновки зробили для себе хлопчики й дівчатка.
