8 травня Україна вшановує пам’ять загиблих, а 9 травня – відзначає перемогу над нацизмом у Другій світовій війні. 

Впродовж дня до уваги відвідувачів добірка  віршів українських поетів - поетичне коло «Салют Перемоги не померкне»

 

 

       "П'ятдесят років вона пролежала прикутою до ліжка - без надії і сподівань. Зовні завжди рівна, витримана, привітна, а що в неї було на душі - то вже її таємниця. Бувало, йдем до неї - осінь, занудлива ліжичка, світ сірий, одноманітний, на службі непереливки, - а приходити до неї, сядеш біля ліжка і починаєш удавати бадьорість, аби її не засмутити. А вийдеш і справді збадьореним - Ганнуся своїм оптимізмом будь-кому могла настрій вирівняти."    Валентин Чемерис

Всього світ побачив 16 її книжок віршів, а ще численні публікації у збірниках, журналах республіканських і місцевих.

Пропонуємо прочитати:

Ганна Павлівна Світлична: дізнатися більше

 До Дня рідної мови

150 років з дня народження Лесі Українки.

15  лютого літературна зустріч "Ні! Я жива! Я буду вічно жити!" з циклу «Ювіляр запрошує» почалася з читання першого вірша, що написала 9-річна дівчинка, майбутня видатна українська письменниця і  громадський діяч, одна з центральних постатей національної культури – Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка).

Свій дебютний вірш Леся написала під впливом звістки про долю тітки Олени Антонівни Косач, яку було заслано в табори за участь у революційному русі. 

НАДІЯ
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
                          Зосталася тільки надія одна.   (1880.)                                         (За матеріалами: Леся Українка. "Досвітні огні". Вірші, поеми. Ілюстрації Софії Караффи-Корбут. Київ, "Веселка", 1978, 159 с.)

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року. Жила сім'я Косачів на Волині. Леся виростала в гарній, великій родині – мала трьох сестер і двох братів. Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою. Вчителями її були мати – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист Петро Антонович, книги і життя. Дівчинка росла наполегливою. До всього їй хотілося дійти самій. Леся була надзвичайно обдарованою, була милосердною до всього і до всіх.

Відкрити для себе Лесю Українку, ближче познайомитися з творчою діяльністю, особистим життям видатної української поетеси читачам бібліотеки пропонує виставка – персоналія "Ні! Я жива! Я буду вічно жити!".

   Письменниця Л.М.Старицька-Черняхівська радила: «Хто хоче знати життя її серця, хай читає її твори».

Читачі поділилися своїми враженнями від віршів "Contra spem spero!", «Слово, чому ти не твердая криця», "Конвалія", "Хто вам сказав, що я слабка",  "Хотіла б я піснею стати", "Сім струн", від поеми «Давня казка», драми-феєрії «Лісова пісня».

Поетеса привнесла в українську літературу багатий духовний світ своїх героїв — людей з допитливим розумом і палким серцем. 

Твори Лесі Українки перекладено мовами багатьох народів світу, зокрема російською, грузинською, німецькою, абхазькою. 

На честь 100-річчя від дня народження поетеси в нашій країні було ухвалено постанову про заснування щорічної літературної премії імені Лесі Українки. 

Протягом дня  бажаючи читали улюблені вірші славетної українки, переглядали збірки творів письменниці, цікавилися біографічними довідками, а малеча роздивлялися книжки та прикрашали виставку квітами, також обирали книги додому і пригадували вірші і казки Лесі Українки.

 Відео – альбом «Обличчя української історії: Леся Українка»

https://youtu.be/4BEqlunkBqw

 

Леся Українка. листівка

Read more publications on Calaméo

 ЗИМОВІ  ЦІКАВИНКИ

    Тамара Шевченко

 

Осінь, гарна молодиця
Розгулялась, веселиться,
Прикрасила все барвисто
І шипшинове намисто
Одягла собі на шию...
Та чого тільки не вміє
Осінь, щедра господиня!
Гарбузи, картоплю, дині,
Все зібрала із городу.
     Не забула й про погоду:
Заховала у тумані
Сад, де яблука рум'яні.
Там, де груші соковиті
Зранку дощиком обмиті,
Листя жовте розтрусила,
Де береться в неї сила?
Осінь гарна молодиця...
Літо нам вже тільки сниться.

                         Ліна Костенко
                 Шипшина важко віддає плоди…
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.

                             Леся Українка
                     Осінь
Рветься осінь руками кривавими
до далекого сонечка любого;
кров на шатах препишних шаріється,
оксамит і парчу залива.
   Так для сонечка осінь убралася,
мов цариця у свято врочистеє,
все, що є на сім світі найкращого,
все зібрала на пишний убір.
    Але дні все коротшають, міняться,
гляне сонечко й знову захмариться…
Журить осінь-сухітниця сонечко,
бо нема в ній весняних надій. 
   Рветься осінь. Терни невидимії
їй все тіло поранили, змучили,
а вона розпачливо всміхається:
   "Сонце, сонечко, глянь, я сміюсь!"
Заховалось за горами сонечко,
з гір повіяло холодом, вогкістю,
сиві хмари на небо насунули,
    "Ось я йду!" – обізвалась зима. 
Осінь шарпнула шати кривавії,
аж до ніг їй упали, розсипавшись,
непокрита, нічим не захищена,
застогнала: "Іди, бо вже час…"

ЩО почитати: осінні книги ДІТЯМ   Рекомендації

Малятам - мультики      ДИВИТИСЬ

 Вітаємо  бібліотечних працівників і всіх любителів книги і  читання, користувачів і відвідувачів бібліотеки зі святом - ВСЕУКРАЇНСЬКИМ ДНЕМ БІБЛІОТЕК !

11 липня -День шоколаду

Олександр Виженко.

Ласунчик Дмитро

У Дмитра така натура —

Полюбляє конфітуру;

Маламурить все підряд:

Джем, павидло, мармелад,

Мед, зефір і шоколад;

Казинаки, карамельки,

Без розбору всі цукерки,

Вафлі, коржики кручені,

Здобу, молоко згущене;

Рум’яненькі пундики,

З маковинням бублики,

Пластівці, щербет, халву,

Льодяники, пастілу…

Все Дмитруні до смаку.

Ти ласунчик — це не диво.

То й живи собі щасливо.

А щоб зубки не боліли,

Треба, друже, знати міру.

Сьогодні під час відвідування бібліотеки  на малечу чекали приємні несподіванки, сюрпризи. Цікавою була і сама інформація про такий "смачний"  день, присвячений найулюбленіший ласощі - шоколаду, і пропозиція згадати або прочитати запропоновані "солодкі" вірші. Усіма пропозиціями скористалися і постійні відвідувачі, і діти з літнього табору відпочинку, які у останній день роботи табору завітали до бібліотеки. 

 

 З  гарним настроєм  і з смачненькими цукерочками діти попрямують додому, щоб розповісти батькам про цікаво проведений день з бібліотекою!

Поетичний альбом.

І знову день - мов світлі соти.

І  знову  день  -  мов  світлі  соти.
Свій  шлях  облітує  бджола.
Поезія  -  моя  робота,
Душі  й  бентежного  чола.
Щодня.  Щомиті.  Так  невпинно  -
Як  серце  кров  жене  палку.
Але  на  подиху  єдиному.
Але  в  найстислішім  ривку.
Лише  тоді,  як  плодом  спілим
Нависне  вечора  імла,
Збагну,  яку      важучу  брилу
Сьогодні      вдень  я  підняла.

Сьогодні, у день народження поетеси Ганни Світличної, згадуємо творчій шлях нашої землячки і читаємо вірші, в яких неповторна мелодія всього ЇЇ життя.

Ганна Світлична

Тоді життя твоє — не випадковість...

  Тоді  життя  твоє  —  не  випадковість,

  Тоді  твій  день  —  не  сума  співпадінь,

   Якщо  душа,  немов  сторінка  повісті,

   Вся  —  з  відкриттів  і  світлих  озорінь.

А  в  серці  сум  лише  як  тінь  від  крил,

А  за  вікном  —  міста  і  космодроми,

І  золотавий  галактичний  пил

Приносять  срібні  літаки  додому.

  А  день  минає  і  не  полиша

  Тобі  образ  розпалених  і  гострих,

  Якщо  святкує  вражена  душа

  І  свіжість  ріль,  і  криголаму  постріл,

І  сміх  маляти,  і  не  перший  бій,

Якщо  святкує  (о,  ця  пелюстковість!)

Тоді  життя  —  нехай  і  випадковість,

Але  яка  щаслива,  світе  мій!

ЛЕСІ  УКРАЇНЦІ

Боюсь  торкнутись  iменi  твойого.
Але  зоря,  ота,  що  у  вікнi,
Твоя  зоря,  задумлива  i  строга,
Зорить  подовгу  уночi  й  менi.
Молюсь  на  неї,  сповiдаюсь  їй,
Її  тремтiння  нiжно  зберiгаю.
Ciм  струн  твоїх  у  тишi  золотiй,
Ciм  вiчних  струн  в  душi  моїй  спiває.
І  вже  не  знаю,  на  якiй  iз  хвиль
Моя  piкa  в  твою  впадае  круто.
До  слова  -  слово,  як  до  болю  бiль,
До  думи  -  дума,  як  до  рути  рута.
І  вже  не  знаю,  у  чиїм  життi,
З  ким  це  було,  з  тобою  чи  зi  мною?
На  барикади  мужностi  крутi
Встае  дзвiнка  поезiя  до  бою.
А  слово  i  тремтить,  i  поспiша,
І  чути  наче  дзвонiв  десь  бринiння,
Й  сміється  Мавка  -  страчена  душа,
А  у  вікнi  зоря,  оця,  що  й  нинi.
І  небо  многомудре  та  хмiльне,
Оце,  що  й  нинi,  вечорове  небо.
І  хай  мене  хтось  тяжко  дорiкне
Нескромною  причетнicтю  до  тебе.
Нехай!  Та  я,  мов  хвиля  до  рiки,
Мов  зерня  спрагле  до  свойого  поля,
Таки  причетна  мiцно  й  навiки
До  слова,  до  надiй  твоїх  i  болю.
Причетна  вiд  найпершого  "люблю".
Причетна  до  останнього  "кохаю".
Мою  причетнicть,  як  судьбу  мою,
Твоя  зоря  ген-ген  благословляе.
Благословляє  й  ciє  на  уста,
На  серце  ciє  ломикамню  сiм'я,
І  ожива  те  сiм'я.  Й  пророста.
І  зацвiта  твоїм  безсмертним  iм'ям.

Дізнатися ще