8 травня Україна вшановує пам’ять загиблих, а 9 травня – відзначає перемогу над нацизмом у Другій світовій війні. 

Впродовж дня до уваги відвідувачів добірка  віршів українських поетів - поетичне коло «Салют Перемоги не померкне»

 

ПИСАНКА

Я писанка-красуня,

Вся в рисках і квітках. 

Красу митців несу я, 

Їх славлячи в віках. 

Щоби моїм убранством 

Втішалися малі, 

Мене кладуть на свято

На пишному столі. 

Без мене наше свято

Не буде тим, чим є, 

Бо писанка багато

Всім радості дає. 

(Олександр Олесь)

Весна - це завжди особлива пора року, яка асоціюється з приходом нових сил, теплом, пробудженням природи, першими квітами та, звісно ж, зі святами. Одним із давніх, весняних, найбільш радісних та урочистих свят у християн – є Воскресіння Христове (Світла Пасха). Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства.

З днем Воскресіння Христа пов’язано багато традицій, зокрема, випіканням святкового хліба – пасхи та малюванням писанок. Писанкою називають пташині яйця, розписані мініатюрним орнаментом. Назва її походить від слова “писати”, тобто прикрашати орнаментом. Важко собі уявити Великдень без писанок, які й око радують, і нечисту силу відганяють. В народі кажуть, що писанка – це символ сонця, відродження, любові й краси. За віруваннями, писанка є джерелом зародження життя, початком Всесвіту. У сиву давнину писанка була оберегом, мала обрядове та магічне значення, тому малюнки на писанці особливі та символічні. 

Ви мабуть знаєте, що на Прикарпатті створено Музей писанкового розпису, неофіційна назва Музе́й «Пи́санка» — музей писанки в місті Коломиї Івано-Франківської області. В колекції музею понад 6000 писанок з різних регіонів України та країн світу. Серед експонатів музею є також писанки з підписами відомих політичних діячів України. За результатами акції Сім чудес України музей опинився на восьмому місці за голосами інтернет-користувачів та на сімнадцятому місці за голосами експертів. Музей писанкового розпису було створено на основі колекції писанок у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського.

Пропонуємо онлайн відеоекскурс "Музей Писанки на Прикарпатті”

В експозиції музею представлені писанки та декоративні яйця з різних реґіонів України: Гуцульщини, Покуття, Буковини, Лемківщини, Бойківщини, Опілля, Поділля, Полісся, Подніпров’я, Слобожанщини та Причорномор’я. Окремий розділ у музейній експозиції займає писанка, створена українцями, що проживають на різних континентах світу. Оскільки у традиціях культур багатьох народів світу яйце також вважалося найдавнішим символом життя, його прикрашали та використовували у найрізноманітніших обрядах, тому окреме місце в музейній експозиції посіли писанки та декоративні яйця з Білорусі, Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії, Франції, Данії, Китаю, Індії, Аргентини, Канади, США, Ізраїлю, Шрі-Ланки, Пакистану та Єгипту. 

Дізнатися ще

ВЕЛИКОДНІ ЗАБАВИ 

 26 квітня виповнюється 35 років від найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи.

 В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.

Пропонуємо до вашої уваги онлайн екскурс "Національний музей "Чорнобиль”

Музей: 

http://chornobylmuseum.kiev.ua/uk/page/2/?option=com_content&view=article&id=3

Дітям дошкільного і молодшого шкільного віку пропонуємо передивитися казку Ганни Лимич:

 

Український Інститут Національної Пам'яті рекомендує  Одинадцять книг і фільмів про Чорнобиль: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/uinp-rekomenduye-odynadcyat-knyg-i-filmiv-pro-chornobyl

9 березня - 207 річниця від дня народження великого Кобзаря - поета, письменника, художника, громадського діяча, філософа, політика, фольклориста, етнографа, історика ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА (1814 -1861)

Геніальний син України, Тарас Шевченко перейняв від свого народу властиву йому рису – природну музикальність.Пісня була невід'ємною часткою поетової душі.Т. Шевченко був музично обдарованою людиною. Завдяки своїй феноменальній пам'яті поет схоплював пісню з одного разу і вона залишалась у його пам'яті на все життя. Особливо захоплювався Тарас народними піснями. Співав він переконливо, глибоко переживаючи те, про що йшлося. Один із його сучасників писав: "Наче тепер бачу, як інколи було під кінець пісні затремтить його голос і на довгі вуси його скотить з очей сльоза" [6, 251]. 

Першою піснею, яку почув малий Тарас, була колискова, що її співала мати. Згадуючи своє дитинство, він писав: 

Мене там мати повила. 

І, сповиваючи, співала, 

Свою нудьгу переливала 

В свою дитину. ("Якби ви знали, паничі") 

        Чув малий Тарас пісні і від своєї ровесниці Оксани – першої дитячої любові, і від односельців-кріпаків, що виливали в них свою журбу, свої болі і скупі радощі.

       Пісня супроводжувала поета все його багатостраждальне життя – і у вишневих садках України, і в степах безводних за Уралом, і в кам'яних стінах каземату. Повертаючись із заслання на пароплаві "Князь Пожарський", поет зустрівся на палубі з музикою-кріпаком, скрипалем, гра якого його глибоко схвилювала. У своєму Щоденнику він записав: "Я никогда не наслушаюсь этих сердечно, глубоко унылых песен. Благодарю тебя, мой случайный, мой благородний, крепостной Паганини" [7, 152–153]. 

Пісня часто була для поета єдиною порадницею. Перебуваючи на Кос-Аралі, він пише вірш "І знов мені не привезла нічого пошта з України", в якому звучить туга за рідним краєм, за рідним словом: 

Погуляю понад морем 

Та розкажу своє горе, 

Та Україну згадаю, 

Та пісеньку заспіваю. 

Люде скажуть, люде зрадять, 

А вона мене порадить, 

І порадить, і розважить, 

І правдоньку мені скаже 

 Певну роль у створенні мелодій до віршів із "Кобзаря" відіграв сам поет, який дуже любив співати. Так, В. Ковальов, який у 1841 році проживав разом із Т. Шевченком, згадував: «Траплялося, що Тарас Григорович, коли, бувало, схочеться розважитись народною піснею, виходив до нас з-за перегородку, сідав на єдиний дерев'яний диван і мовив: "А нуте, хлопці заспіваймо!" Карпо брав свою скрипку, Гуровський тримав баса – пісня лунала, і ми забували про наші тяжкі злидні. Найчастіше співали пісню з творів Тараса Григоровича "Ой повій, вітре, з далекого лугу та розлий нашу тугу". Цю пісню він і сам співав з нами і керував співами, і мотив до неї він сам створив» 

Значення поезії Т. Г. Шевченка в музичному мистецтві важко переоцінити. Завдяки надзвичайній мелодійності  та ритмічній віртуозності поезій - Шевченко здобув славу одного з наймузичніших поетів світу. Саме наспівність, мелодійність, музичність Шевченкових поезій, близькість до народної творчості, зумовили їх надзвичайну популярність, стали невичерпним джерелом натхнення для композиторів. 

Вірші Шевченка перелилися широким потоком у музичні твори й охопили майже всі музичні жанри: пісні й романси, хорові мініатюри й розгорнуті хори, монументальні кантати, інструментальні п’єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети. 

Багато чудових пісень на тексти Тараса Шевченка створили композитори-професіонали. Деякі з них фольклоризувались і стали справді народними. До таких пісень належать: "Ой літа орел" К. Стеценка, "Вітер в гаї нагинає" М. Лисенка, "Сонце заходить, гори чорніють" Д. Роздольського та інші.

ПІСНІ на вірші ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

онлайн вікторина 

 "Співане слово Кобзаря" музична пауза.

Завдяки надзвичайній мелодійності  та ритмічній віртуозності поезій - Шевченко здобув славу одного з наймузичніших поетів світу. Саме наспівність, мелодійність, музичність Шевченкових поезій, близькість до народної творчості, зумовили їх надзвичайну популярність, стали невичерпним джерелом натхнення для композиторів.

Вірші Шевченка перелилися широким потоком у музичні твори й охопили майже всі музичні жанри: пісні й романси, хорові мініатюри й розгорнуті хори, монументальні кантати, інструментальні п’єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети.

Першокласники, які завітали до бібліотеки, зацікавилися запропонованими книгами поета і прослухали пісні на його вірші.

 Мелодію пісні “Реве та стогне Дніпр широкий” створив учитель латини Д.Крижанівський.

150 років з дня народження Лесі Українки.

15  лютого літературна зустріч "Ні! Я жива! Я буду вічно жити!" з циклу «Ювіляр запрошує» почалася з читання першого вірша, що написала 9-річна дівчинка, майбутня видатна українська письменниця і  громадський діяч, одна з центральних постатей національної культури – Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка).

Свій дебютний вірш Леся написала під впливом звістки про долю тітки Олени Антонівни Косач, яку було заслано в табори за участь у революційному русі. 

НАДІЯ
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
                          Зосталася тільки надія одна.   (1880.)                                         (За матеріалами: Леся Українка. "Досвітні огні". Вірші, поеми. Ілюстрації Софії Караффи-Корбут. Київ, "Веселка", 1978, 159 с.)

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року. Жила сім'я Косачів на Волині. Леся виростала в гарній, великій родині – мала трьох сестер і двох братів. Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою. Вчителями її були мати – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист Петро Антонович, книги і життя. Дівчинка росла наполегливою. До всього їй хотілося дійти самій. Леся була надзвичайно обдарованою, була милосердною до всього і до всіх.

Відкрити для себе Лесю Українку, ближче познайомитися з творчою діяльністю, особистим життям видатної української поетеси читачам бібліотеки пропонує виставка – персоналія "Ні! Я жива! Я буду вічно жити!".

   Письменниця Л.М.Старицька-Черняхівська радила: «Хто хоче знати життя її серця, хай читає її твори».

Читачі поділилися своїми враженнями від віршів "Contra spem spero!", «Слово, чому ти не твердая криця», "Конвалія", "Хто вам сказав, що я слабка",  "Хотіла б я піснею стати", "Сім струн", від поеми «Давня казка», драми-феєрії «Лісова пісня».

Поетеса привнесла в українську літературу багатий духовний світ своїх героїв — людей з допитливим розумом і палким серцем. 

Твори Лесі Українки перекладено мовами багатьох народів світу, зокрема російською, грузинською, німецькою, абхазькою. 

На честь 100-річчя від дня народження поетеси в нашій країні було ухвалено постанову про заснування щорічної літературної премії імені Лесі Українки. 

Протягом дня  бажаючи читали улюблені вірші славетної українки, переглядали збірки творів письменниці, цікавилися біографічними довідками, а малеча роздивлялися книжки та прикрашали виставку квітами, також обирали книги додому і пригадували вірші і казки Лесі Українки.

 Відео – альбом «Обличчя української історії: Леся Українка»

https://youtu.be/4BEqlunkBqw

 25 лютого 1871 року народилася Лариса Петрівна Косач - майбутня Леся Українка, культова українська письменниця, перекладач і культурна діячка. Багато її творів визнані шедеврами світової літератури, а в українську вони принесли нові мотиви і мандрівні сюжети з інших культур. Леся Українка писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики і брала активну участь в українському національному русі.

Радимо прочитати:

 Леся Українка – дітям / Д. Іваницька – Львів: «Апріорі», 2015. – 64 с.(Серія «Апріорі – дітям»)

Книга вводить читача в чарівний поетичний світ Лесі Українки. До збірки увійшли вірші та казки для дітей, а також уривки з поем, драматичних творів, доступні для сприймання дітьми молодшого та середнього шкільного віку.

Зміст дуже вдало та напрочуд гарно оформлено великою кількістю кольорових зображень, фотографій, портретів, серед яких особливо зацікавили нас саме такі: дитяче фото Лариси Косач (1878-1879 рр.), фото батька та матері Лесі Українки (середина 1800-х рр.), обкладинка першого видання "На крилах пісень" (1893 р.), фото Лесі Українки з Маргаритою Комаровою (1889 р.). Книжка "Леся Українка - дітям" адресована дітям, батькам, вчителям та усім тим, хто любить українську літературу, хто шанує та захоплюється творчістю великої поетеси.

 Наближається одне із найважливіших свят християнського світу – Різдво, яке віруючі православного обряду відзначають 7 січня, а католики, згідно із Григоріанським календарем, вже відсвяткували 25 грудня. Незалежно від різних тлумачень свята представниками тих чи інших церков, для всіх християн Різдво означає велику радість від того, що багато століть тому у Віфлеємі народився маленький Ісус, що своєю смертю спокутав гріхи людства та подарував нам шанс на прощення.Звичай відзначати свято Різдва в Київській Русі іде корінням в Х століття, коли Володимир охрестив Русь. Тому багато традицій дивним чином переплелися із язичницькими мотивами. В останній день Великого посту – 6 січня православних – необхідно було навести лад та добре прибрати оселю. Очистити своє тіло та душу мали усі домочадці.

Увечері компанії обходили усі двори із «Віфлеємською зіркою», зробленою із золоченого паперу та палки. Цей обряд супроводжувався співами колядок та щедрівок, за що хазяїни будинків обдаровували колядників грошима та ласощами. Також поширений в Україні звичай програвати вертепні вистави – лялькові спектаклі на тему народження Ісуса та подій, з ним пов’язаних.

Різдвяна трапеза із обов’язкових та символічних дванадцяти страв залишилась незмінною і до сьогодні. Після появи першої зірки на вечірньому небосхилі уся родина збиралася на святковим столом та куштувала наїдки. В Україні існувала традиція прикрашати стіл спеціально оформленим пшеничним снопом – Дідухом, хвойними гілками, а стіл покривати соломою.

Для відвідувачів підготовано експрес інформацію "Різдвяні казки та історії". До уваги читачів художні і енциклопедичні видання, які зацікавлять і малечу і підлітків.

 Запорізька Січ... Козаччина... Найлегендарнiше минуле українського народу, його святиня... Синонiми свободи, людської й нацiональної гiдностi, талановитостi...
Навiть у наш час, якщо хочуть пiдкреслити вроду людини, її кращi риси,то говорять, що «вiн (вона) козацького роду». А щоб пiдкреслити чоловiчi якостi хлопчика чи юнака, говорять, що «з нього буде добрий козак».
Свою безмежну любов та повагу до козацтва український народ висловив у чисельних пiснях, думах, легендах та переказах. При цьому прагнучи зберегти набуте пiд час iснування козацтва, народ створив прислiв'я: «Козацькому роду нема переводу». У найтяжчi часи народ вiрив у своє визволення, у вiдродження козацької вольницi, а при першiй же можливостi прагнув втiлити свою мрiю в життя.
Пропонуємо здійснити відео-екскурс
 «Козацька доба – велична сторінка історії України»

Вітання зі святом Незалежності України і з Днем Прапора України від нашої бібліотеки приймали діти і батьки, бабусі і дідусі, що вийшли у цей сонячний день прогулятися у парк ім. В.М.Комарова.

Бібліотекарі запросили городян на патріотичне рандеву  «Усе моє, все зветься Україна!»  і підготували поетичний пазл «В серці кожної дитини живе любов до України»

Дізнатися ще

До Дня українського козацтва та Дня захисника Вітчизни пропонуємо ознайомитися з виставкою-мольбертом  «Козацькі давні сторінки», як це зробили учні ПМЛ  напередодні святкового дня.

Діти дізналися, що одне з найстаріших зображень узагальненого образу козака – це зображення козака Мамая. Козак Мамай – бродяга-запорожець, воїн і гультяй, жартівник і філософ, бандурист і співак,  простакуватий і мудрий чарівник, народний герой, якого знають усі люди на Україні. Його образ можна було зустріти в багатьох хатах поряд із образами святих. Малювали здебільшого на скринях, кахлях, на хатніх дверях, стінах будинків. На підставі тих малюнків, що збереглися, ”Козака Мамая” слід вважати традиційним і повторювальним майже без змін принаймні 200 – 300 років. Найдавніша зі збережених до нашого часу картин датується 1642 р.

Звертались до уславленого образу козаків і багато професійних художників ХIХ–ХХ ст. – І.Рєпін, С.Васильківський, Д.Бурлюк, Г.Нарбут.

З українських художників чи не найбільший внесок у створення живописної історії запорозького козацтва зробили С.І.Васильківський (1854–1917) і М.С.Самокиш (1860–1944). Їх епічні твори на цю тематику вражають проникливістю у суть історичних подій, відзначаються поетичністю, багатством кольорової гами, цілісністю композиційного задуму. 

   Неперевершеним зразком розробки теми запорозького козацтва у вітчизняному мистецтві вважається картина видатного російського художника І.Ю.Рєпіна (1844–1930) «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». У листі до В. Стасова художник писав: «Ось уже два тижні я без відпочинку живу з ними, не можу з ними розлучитися: веселий народ…». Великий російський художник захоплювався вільнолюбними запорозькими козаками, твердістю їх характеру, оптимізмом, національним гумором.

Джерело