Віртуальний книжковий рюкзачок.

Валентин Чемерис - автор гуморесок, новел, оповідань, публіцистичних творів, він належить до унікальних особистостей у вітчизняній літературі.

 Лауреатом Міжнародної премії пам’яті Астрід Ліндгрен, яка щорічно присуджується за досягнення в галузі літератури для дітей та юнацтва, в 2021 році став французький казкар Жан-Клод Мурлева.

«Жан-Клод Мурлева — блискучий новатор казкової традиції, відкритий як для самого складного, так і для самого прекрасного. Час і простір перестають існувати в його художніх світах, а в мрійливої ​​і точної прозі зображені вічні теми, такі як туга і любов, вразливість і війна. Незмінно дивуюча творчість Мурлеви з’єднує давню тканину епосу з сучасною реальністю », — йдеться в коментарі журі.
Жан-Клод Мурлева народився в 1952 році в французької провінції Овернь в сім’ї фермерів. Отримавши педагогічну освіту він довгий час працював учителем німецької мови в коледжі, але в 1986 році вирішив залишити
викладацьку діяльність, щоб створювати і грати моновистави для дітей. Його спектакль «Говоріть мені про кохання» з успіхом витримав більш п’ятисот повторів у Франції і за кордоном.
У 1997 році вийшла його перша книга — «Histoire de l’enfant et de l’oeuf» ( «Історія про дитину і яйце »). З цього моменту він вирішив присвятити себе літературі для дітей та юнацтва. Бібліографія письменника налічує вже понад 20 книг, які перекладені більш ніж на 20 мов.

Премія Астрід Ліндгрен — найбільша (за розміром грошової складової) нагорода за досягнення в галузі літератури для дітей та юнацтва. вона заснована урядом Швеції після смерті дитячої письменниці в січні 2002 року. Грошовий фонд премії становить 5 мільйонів шведських крон (це понад 500 тисяч доларів).

 

Сьогодні до нашого Віртуального книжкового рюкзачка потрапила Леся Воронина, яка 21 березня 2021 відсвяткувала 65-річний ювілей. Вітаємо!

 Наталія Щерба - авторка  книжкових циклів «Часодії» (фантастична історія про те, що Час – це магія, 2014), «Чароділ» (казка про карпатську магію, 2015), «Лунастри» (фентезійна історія про зорі, 2016), «Королева Часу» (новорічна казка, 2018), «Танец белых кроликов», (2019)     Біографія
Вашій увазі сьогодні пропонуємо  знайомство з чудовим циклом фантастичних книг «Чароділ».

Книга перша. "Чародільський браслет". 

Усі чародійні події розгортаються в серці таємничих карпатських гір. Головна героїня Тетяна Окрайчик отримує від прабаби-відьми загадковий спадок ― срібний браслет-ящірку. І зненацька дівчина опиняється у вирі боротьби могутніх магів за панування в Карпатах і повернення втраченого чарівного світу ― Чародолу. Як хранителька магічного Золотого Вінця, вона проходить крізь смертельні небезпеки, протистоїть підступним чаклунам і вперто шукає шлях до містичного Чародолу, аби розкрити його глибинні таємниці.
Книга друга. «Чародільський князь». 

Удосконаливши чарівничі знання в англійській приватній школі, Тетяна Окрайчик під новим магічним ім’ям Каве Лізард потрапляє до складу карпатської експедиції. Мета мандрівки ― відшукати Двері в Скелі, які відкривають шлях до Чародільских земель. Отримавши від Великого Мольфара Ключ від таємного проходу, юна відьма змушена зробити вибір: чи то залишитись у рідних Карпатах, де на її життя зазіхають могутні чарівники, чи то, зачинивши за собою Двері в Скелі, податись у незвідані простори Чародолу. Що обере героїня…

Книга третя. «Чародільський град». 
Пригоди Каве Лізард продовжуються в чарівному Чародолі. Як володарка Золотого Ключа, за допомогою якого можна відкрити таємницю зниклого міста Златограда, дівчина мусить протистояти не лише запеклим карпатським ворогам, а й могутньому Чародільському Князю. Тільки участь і перемога у магічному турнірі Чаклунів гарантує їй недоторканність і надію врятувати рідний Карпатський світ від знищення. Чи переможе Каве у смертельному двобої, адже ворогів у неї значно більше, ніж друзів? Чи вдасться юній відьмі знайти зниклий Златоград? Відповіді на ці питання шукайте на сторінках третьої частини трилогії «Чароділ».

Читати ще 

Книги Н. Щерби є в бібліотеці, радимо прочитати!

9 березня - 207 річниця від дня народження великого Кобзаря - поета, письменника, художника, громадського діяча, філософа, політика, фольклориста, етнографа, історика ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА (1814 -1861)

Геніальний син України, Тарас Шевченко перейняв від свого народу властиву йому рису – природну музикальність.Пісня була невід'ємною часткою поетової душі.Т. Шевченко був музично обдарованою людиною. Завдяки своїй феноменальній пам'яті поет схоплював пісню з одного разу і вона залишалась у його пам'яті на все життя. Особливо захоплювався Тарас народними піснями. Співав він переконливо, глибоко переживаючи те, про що йшлося. Один із його сучасників писав: "Наче тепер бачу, як інколи було під кінець пісні затремтить його голос і на довгі вуси його скотить з очей сльоза" [6, 251]. 

Першою піснею, яку почув малий Тарас, була колискова, що її співала мати. Згадуючи своє дитинство, він писав: 

Мене там мати повила. 

І, сповиваючи, співала, 

Свою нудьгу переливала 

В свою дитину. ("Якби ви знали, паничі") 

        Чув малий Тарас пісні і від своєї ровесниці Оксани – першої дитячої любові, і від односельців-кріпаків, що виливали в них свою журбу, свої болі і скупі радощі.

       Пісня супроводжувала поета все його багатостраждальне життя – і у вишневих садках України, і в степах безводних за Уралом, і в кам'яних стінах каземату. Повертаючись із заслання на пароплаві "Князь Пожарський", поет зустрівся на палубі з музикою-кріпаком, скрипалем, гра якого його глибоко схвилювала. У своєму Щоденнику він записав: "Я никогда не наслушаюсь этих сердечно, глубоко унылых песен. Благодарю тебя, мой случайный, мой благородний, крепостной Паганини" [7, 152–153]. 

Пісня часто була для поета єдиною порадницею. Перебуваючи на Кос-Аралі, він пише вірш "І знов мені не привезла нічого пошта з України", в якому звучить туга за рідним краєм, за рідним словом: 

Погуляю понад морем 

Та розкажу своє горе, 

Та Україну згадаю, 

Та пісеньку заспіваю. 

Люде скажуть, люде зрадять, 

А вона мене порадить, 

І порадить, і розважить, 

І правдоньку мені скаже 

 Певну роль у створенні мелодій до віршів із "Кобзаря" відіграв сам поет, який дуже любив співати. Так, В. Ковальов, який у 1841 році проживав разом із Т. Шевченком, згадував: «Траплялося, що Тарас Григорович, коли, бувало, схочеться розважитись народною піснею, виходив до нас з-за перегородку, сідав на єдиний дерев'яний диван і мовив: "А нуте, хлопці заспіваймо!" Карпо брав свою скрипку, Гуровський тримав баса – пісня лунала, і ми забували про наші тяжкі злидні. Найчастіше співали пісню з творів Тараса Григоровича "Ой повій, вітре, з далекого лугу та розлий нашу тугу". Цю пісню він і сам співав з нами і керував співами, і мотив до неї він сам створив» 

Значення поезії Т. Г. Шевченка в музичному мистецтві важко переоцінити. Завдяки надзвичайній мелодійності  та ритмічній віртуозності поезій - Шевченко здобув славу одного з наймузичніших поетів світу. Саме наспівність, мелодійність, музичність Шевченкових поезій, близькість до народної творчості, зумовили їх надзвичайну популярність, стали невичерпним джерелом натхнення для композиторів. 

Вірші Шевченка перелилися широким потоком у музичні твори й охопили майже всі музичні жанри: пісні й романси, хорові мініатюри й розгорнуті хори, монументальні кантати, інструментальні п’єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети. 

Багато чудових пісень на тексти Тараса Шевченка створили композитори-професіонали. Деякі з них фольклоризувались і стали справді народними. До таких пісень належать: "Ой літа орел" К. Стеценка, "Вітер в гаї нагинає" М. Лисенка, "Сонце заходить, гори чорніють" Д. Роздольського та інші.

ПІСНІ на вірші ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

онлайн вікторина 

 «Дорога казок»

Якщо тобі пощастить побувати в Німеччині, не забудь проїхатися чарівною «Дорогою казок». Захоплююча подорож перенесе тебе у фантастичний світ, де за горами, за лісами живуть чарівні феї, відважні лицарі та красуні-принцеси. Дивовижний туристичний маршрут містить більше 60 пунктів, пов'язаних з життям талановитих казкарів братів Грімм і пригодами їх фантастичних героїв.

Сьогодні, 24 лютого минає 235 років з дня народження Вільгельма Ґрімма – одного з братів-казкарів, а також відомого вченого-мовознавця і фольклориста. 

Водночас у 2021 році виповнюється 209 років із моменту виходу першого тому книги «Дитячі і родинні казки, зібрані братами Ґрімм», відомі нині як «Казки братів Ґрімм»

Цікаві факти:
        Загальна кількість казок написаних братами Грімм досягає числа 200. Батьківщиною німецької «Червоної Шапочки» є місто Швальмштат. Саме тут брати Грімм записали цю казку. В місті Швальмштат є пам’ятник Червоній Шапочці та Сірому Вовку. А іще тут є дуже цікава традиція: всі дівчата на свята носять червоні шапочки, а юнки - маски вовків.

    В центрі Германії між містами Касселем та Геттінгеном знаходиться ліс Рейнхорд. В цьому лісі знаходиться замок Забабург, який був збудований ще в 1334 р. Саме тут брати Грімм записали казку «Спляча красня». Сьогодні тут знаходиться  театр, отель та церкова, де можуть повінчатися закохані. Весною та влітку гостей замку зустрічають герої казки – Спляча красня та Принц. А навколо замку росте справжня колюча шипшина!

     На півночі Германії в місті Бремен є пам’ятник чотирьом героям казки «Бременські музиканти», збудований з бронзи у 1953 році. Також цим героям встановлені пам’ятники в містах Сочі, Рига, Відуклє.

Закінчується «Німецька дорога казок» (майже 600км) в місті Бремен. Саме сюди прямували бременські музиканти до зіткнення з розбійниками. Родзинка міста — пам'ятник знаменитим артистам: ослу, собаці, коту і півню, що стоять один на одному. Бронзовим творінням Герхарда Маркса Ти зможеш насолодитися у центрі Бремена, біля ратуші.

Читати казки братів Грімм

Здійснити інші казкові подорожі

150 років з дня народження Лесі Українки.

15  лютого літературна зустріч "Ні! Я жива! Я буду вічно жити!" з циклу «Ювіляр запрошує» почалася з читання першого вірша, що написала 9-річна дівчинка, майбутня видатна українська письменниця і  громадський діяч, одна з центральних постатей національної культури – Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка).

Свій дебютний вірш Леся написала під впливом звістки про долю тітки Олени Антонівни Косач, яку було заслано в табори за участь у революційному русі. 

НАДІЯ
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
                          Зосталася тільки надія одна.   (1880.)                                         (За матеріалами: Леся Українка. "Досвітні огні". Вірші, поеми. Ілюстрації Софії Караффи-Корбут. Київ, "Веселка", 1978, 159 с.)

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року. Жила сім'я Косачів на Волині. Леся виростала в гарній, великій родині – мала трьох сестер і двох братів. Леся жодного дня не сиділа за шкільною партою. Вчителями її були мати – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист Петро Антонович, книги і життя. Дівчинка росла наполегливою. До всього їй хотілося дійти самій. Леся була надзвичайно обдарованою, була милосердною до всього і до всіх.

Відкрити для себе Лесю Українку, ближче познайомитися з творчою діяльністю, особистим життям видатної української поетеси читачам бібліотеки пропонує виставка – персоналія "Ні! Я жива! Я буду вічно жити!".

   Письменниця Л.М.Старицька-Черняхівська радила: «Хто хоче знати життя її серця, хай читає її твори».

Читачі поділилися своїми враженнями від віршів "Contra spem spero!", «Слово, чому ти не твердая криця», "Конвалія", "Хто вам сказав, що я слабка",  "Хотіла б я піснею стати", "Сім струн", від поеми «Давня казка», драми-феєрії «Лісова пісня».

Поетеса привнесла в українську літературу багатий духовний світ своїх героїв — людей з допитливим розумом і палким серцем. 

Твори Лесі Українки перекладено мовами багатьох народів світу, зокрема російською, грузинською, німецькою, абхазькою. 

На честь 100-річчя від дня народження поетеси в нашій країні було ухвалено постанову про заснування щорічної літературної премії імені Лесі Українки. 

Протягом дня  бажаючи читали улюблені вірші славетної українки, переглядали збірки творів письменниці, цікавилися біографічними довідками, а малеча роздивлялися книжки та прикрашали виставку квітами, також обирали книги додому і пригадували вірші і казки Лесі Українки.

 Відео – альбом «Обличчя української історії: Леся Українка»

https://youtu.be/4BEqlunkBqw

150 років з дня народження ЛЕСІ УКРАЇНКИ. 

25 лютого - день народження Лесі Українки (1871- 1913), славетної української письменниці, перекладачки, громадської діячки.

Дізнатися детальніше пропонуємо за допомогою віртуальної сторінки літературного календаря:

 25 лютого 1871 року народилася Лариса Петрівна Косач - майбутня Леся Українка, культова українська письменниця, перекладач і культурна діячка. Багато її творів визнані шедеврами світової літератури, а в українську вони принесли нові мотиви і мандрівні сюжети з інших культур. Леся Українка писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики і брала активну участь в українському національному русі.

Радимо прочитати:

 Леся Українка – дітям / Д. Іваницька – Львів: «Апріорі», 2015. – 64 с.(Серія «Апріорі – дітям»)

Книга вводить читача в чарівний поетичний світ Лесі Українки. До збірки увійшли вірші та казки для дітей, а також уривки з поем, драматичних творів, доступні для сприймання дітьми молодшого та середнього шкільного віку.

Зміст дуже вдало та напрочуд гарно оформлено великою кількістю кольорових зображень, фотографій, портретів, серед яких особливо зацікавили нас саме такі: дитяче фото Лариси Косач (1878-1879 рр.), фото батька та матері Лесі Українки (середина 1800-х рр.), обкладинка першого видання "На крилах пісень" (1893 р.), фото Лесі Українки з Маргаритою Комаровою (1889 р.). Книжка "Леся Українка - дітям" адресована дітям, батькам, вчителям та усім тим, хто любить українську літературу, хто шанує та захоплюється творчістю великої поетеси.

 

Леся Українка. листівка

Read more publications on Calaméo

 13 лютого виповнюється 140 років від дня народженням Елінор Фарджон (1881—1965), англійської письменниці-казкарки.

Елінор Фарджон - це визнана, улюблена і вшанована високими нагородами англійська дитяча письменниця.

 Елінор писала вірші, розповіді та повісті, притчі та міраклі, пісенні тексти до оперним спектаклів для дітей, але головним у її творчості були казки. Також на її рахунку ряд сатиричних оповідань для дорослих.

 Елінор Фарджон народилася в Англії у 1881. Лондонський будинок її батька, популярного романіста Бенджаміна Фарджона, у якому виросла Елінор зі своїми трьома братами, завжди був споснений веселощами та музикою. А ще в ньому панувало безмежне поклоніння Книзі: «Не читати було так само дивно, як не бути одягненим, — згадувала письменниця. — Нам здавалося, що жити без одягу було б природніше, ніж без книг».

 Елінор (в дитинстві її називали Неллі) дуже рано почала складати вірші, казки, перекладала біблійні сюжети й давньогрецькі міфи.

 Коли їй було 22 роки, помер батько, а разом з його смертю з’явилися й фінансові проблеми. Література із суцільного задоволення перетворилася для Фарджон на можливість заробляти на життя. Перша самостійна книга письменниці, збірка віршів "Дитячі пісеньки старого Лондона" була видана в 1916. Вірші відома казкарка писала все життя.

 Широку популярність в Радянсьому Союзі Елінор Фанджон отримала завдяки перекладам її казок "Сьома принцеса" і "Хочу луну" (переклади Ольги Варшавер, Ніни Демурової та ін.)

 В 1956 році за рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури ЮНЕСКО (IBBY) Е.Фарджон стала першим лауреатом премії імені Ганса Християна Андерсена, яку присуджують раз на два роки за кращі дитячі книги. Цю нагороду неофіційно називають дитячою "Нобелівською премією". Золоту медаль із профілем ленендарного казкаря письменниця отримала тоді, коли їй було 75 років.

 Вона була найулюбленішою письменницею дітей, тож не дивно, що саме Елінор присудили першу премію. Елінор Фарнджон протягом півстоліття було написано стільки казок, що 1955 року письменниця, зібравши найкращі з них, випустила збірку «Маленька бібліотека», відразу відзначену трьома літературними нагородами: Міжнародною премією за кращу дитячу книгу імені Г. К. Андерсена, медаллю Карнегі за кращу британську книгу року й американською премією «Поличка Льюїса Керолла».

 Невисока, в окулярах, Елінор Фарджон любила куховарити, доглядати за квітами, а ще їй вдалося виростити 127 кошенят — саме такою доброю чарівницею її уявляють теперішні діти. І кожному з них вона дарує своє серце, бо вважала, що для всіх «кожна дитина з безневинними очима може здатися Божественною Дитиною».

 Елінор Фарджон померла на батьківщині, 5 червня 1965, на 85-му році життя.

БІБЛІОГРАФІЯ
Елінор Фарджон, вірші і казки якій друкувалися і видавалися величезна кількість разів, за все своє життя написала понад 60 книг. Серед них можна виділити кілька, які користуються особливою популярністю:

• «Безіменний квітка».
• «Хочу місяць».
• «Попугайчики».
• «Юна Кейт».
• «Я качаю свою дитинку».
• «Сьома принцеса».
• «Мартін Пиппин в яблуневому саду".
• "В один прекрасний день".
• «Чудеса. Геродот ».
• «Аріадни і бика».
• «Кришталевий черевичок».
• «Горіхи та мая».
• «Королі і королеви».
• «Душа Коль Никон».

 Радимо прочитати: казку письменниці:

Чи чули ви колись казку про принцес, які жили тільки заради волосся?
 
Ось послухайте. Жив колись король, який взяв собі за жінку циганку, та так вже про неї піклувався, наче вона була зі скла. Щоб вона не втекла, він сховав її у палаці серед парку, навколо якого простягнувся високий мур, і ніколи не пускав її за огорожу. Королева дуже його любила і не могла йому казати, як їй хочеться вийти; але вона годинами просиджувала на даху палацу, дивлячись на схід, де були луки, на південь, де бігла річка, на захід, де лежали пагорби, на північ, де шуміли базари.

Читати далі:   https://xn--80aaukc.xn--j1amh/sjoma_princecca.html

 ЛІТЕРАТУРНИЙ  КАЛЕНДАР

Л Ю Т И Й

2 - 120 років від дня народження українського прозаїка Валер’яна Петровича Підмогильного (1901 – 1937)

9 - 580 років від дня народження узбецького поета, просвітителя, державного

діяча Алішера Навої (1441 – 1501)

12 -  150 років від дня народження українського прозаїка Леся Мартовича (Олекси Семеновича Мартовича) (1871 – 1916)

     -  120 років від дня народження українського прозаїка Івана Юхимовича Сенченка (1901 – 1975)

13 - 140 років від дня народження англійської дитячої письменниці Елінор Фарджон (1881 – 1965)

15 - 115 років від дня народження татарського поета Муси Джаліля (Муси Мустафовича Залілова) (1906 – 1944)

16 - 190 років від дня народження російського прозаїка Миколи Семеновича Лєскова (1831 – 1895)

17 - 115 років від дня народження російської дитячої поетеси Агнії Львівни Барто (1906 – 1981)

21 - 100 років від дня народження українського прозаїка, поета Володимира Кириловича Малика (Сиченка) (1921 – 1998)

22 - 215 років від дня народження українського поета, байкаря Левка Івановича Боровиковського (1806 – 1889)

24 - 235 років від дня народження німецького письменника-казкаря Вільгельма Карла Грімма (1786 – 1859)

25 - 150 років від дня народження української поетеси, драматурга Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) (1871 – 1913)

     -  180 років від дня народження французького живописця П’єра Огюста Ренуара (1841 – 1919)

27 - 190 років від дня народження російського живописця, який жив і працював в Україні, Миколи Миколайовича Ге (1831 – 1894)

 ЛІТЕРАТУРНИЙ  КАЛЕНДАР

СІЧЕНЬ

1 - 125 років від дня народження українського художника, графіка Василя Ілліча Касіяна (1896 – 1976)

2 - 80 років від дня народження української поетеси, дитячої письменниці Оксани Павлівни Сенатович (1941 – 1997)

6 - 80 років від дня народження української поетеси Ганни Танасівни Чубач (1941– 2019)

8 -120 років від дня народження українського письменника-фантаста Володимира Миколайовича Владка (Єремченка) (1901 – 1974)

12 - 145 років від дня народження американського письменника Джека Лондона (1876 – 1916)

13 - 90 років від дня народження російського прозаїка Аркадія Олександровича Вайнера (1931 – 2005)

14 - 110 років від дня народження російського прозаїка Анатолія Наумовича Рибакова (Аронова) (1911 – 1998)

15 - 150 років від дня народження українського письменника, історика, перекладача Агатангела Юхимовича Кримського (1871 – 1942)

     - 130 років від дня народження російського поета, прозаїка, перекладача Осипа Емілійовича Мандельштама (1891 – 1938)

18 - 85 років від дня народження українського поета Степана Ілліча Жупанина (1936 – 2005)

24 - 245 років від дня народження німецького письменника, художника, композитора Ернста Теодора Амадея Гофмана (1776 – 1822)

   -  80 років від дня народження українського прозаїка, поета, перекладача Юрія Володимировича Покальчука (1941 – 2008)

   - 60 років від дня народження українського поета, прозаїка, перекладача Олександра Васильовича Ірванця (1961)

25 -70 років від дня народження української письменниці, прозаїка Оксани Іванівни Думанської (1951)

27 - 265 років від дня народження австрійського композитора Вольфганга Амадея Моцарта (1756 – 1791)

    -  195 років від дня народження російського письменника Михайла Євграфовича Салтикова-Щедріна (1826 – 1889)

     -  180 років від дня народження українського і російського живописцяпейзажиста Архипа Івановича Куїнджі (1841 – 1910) (за іншою версією 1842 р.)

     -  130 років від дня народження українського поета Павла Григоровича Тичини (1891 – 1967) (за іншою версією 23 січня)

28 - 70 років від дня народження українського поета, прозаїка Валерія Ілліча Герланця (1951)

Цього року виповнюється 145 років від часу написання  Робертом  Стівенсоном балади "Вересовий трунок" (1875)

"Вересовий трунок" - балада, основою якої стала одна з давніх легенд. Вона розповідала про легендарний народ - пиктів (найдавніший з відомих народів, що населяли Шотландію). Автор використав легендарне уявлення про цей народ і побудував сюжетну лінію балади навколо таємниці.

Роберт Льюїс Стівенсон (Біографія)

Вересовий трунок  (Перекладач: Є. Крижевич     Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя / Укладач Д. С. Наливайко. — К.: “Навчальна книга”, 2002.)
***
Із вересового квіту
Пикти* варили давно
Трунок, за мед солодший,
Міцніший, аніж вино.
Варили і випивали
Той чарівний напій
І в темрявих підземеллях
Долі раділи своїй.

Та ось володар шотландський —
Жахались його вороги! —
Пішов на пиктів оружно,
Щоб знищить їх до ноги.
Він гнав їх, неначе ланей,
По вересових горбах,
Мчав по тілах спогорда.
Сіяв і смерть, і жах.

І знову настало літо,
Верес ізнов червонів,
Та трунок медовий варити
Вже більше ніхто не вмів.
В могилках, немов дитячих,
На кожній червоній горі,
Лежали під квітом червоним
Поснулі навік броварі.

Їхав король шотландський
По вересовій землі;
Дзинчали завзято бджоли,
Курликали журавлі.
Та був можновладець похмурий,
Думу він думав свою:
«Владар вересового краю —
Чом з вересу трунку не п’ю?».

Раптом васал королівський
Натрапив на дивний схов:
В розколині між камінням
Двох броварів знайшов.
Витягли бідних пиктів
Миттю на білий світ —
Батька старого і сина,
Хлопця отрочих літ.

Дивився король на бранців,
Сидячи у сідлі;
Мовчки дивились на нього
Ті броварі малі.
Король наказав їх поставить
На кручі й мовив: — Старий,
Ти сина й себе порятуєш,
Лиш тайну трунку відкрий.

Глянули вниз і вгору
Батько старий і син:
Довкола — червоний верес,
Під ними — клекіт пучин.
І пикта голос тоненький
Почув шотландський король:
— Два слова лише, володарю,
Тобі сказати дозволь!

Старість життя цінує.
Щоб жити, я все зроблю
І тайну трунку відкрию, —
Так він сказав королю.
Немов горобчик цвірінькав,
Мова лилася дзвінка:
— Відкрив би тобі таємницю,
Боюся лише синка.

Смерть його не лякає,
Життя не цінує він.
Не смію я честь продавати,
Як в очі дивиться син.
Зв’яжіть його міцно, владарю,
І киньте в кипучі нурти,
І я таємницю відкрию,
Що клявся повік берегти.

І хлопця скрутили міцно,
І дужий вояк розгойдав
Мале, мов дитяче, тіло,
І в буруни послав.
Крик бідолахи останній
Поглинули хвилі злі.
А батько стояв на кручі —
Останній пикт на землі.

— Владарю, казав я правду:
Від сина чекав біди.
Не вірив у мужність хлопця,
Який ще не мав бороди.
Мене ж не злякає тортура.
Смерть мені не страшна,
І вересового трунку
Зі мною помре таїна!


*Пикти — легендарний народ, що заселяв стародавню Шотландію.

Сергій Гридін став відомим завдяки дитячим повістям про Федька – прибульця з інтернету, а нещодавно дебютував і як автор тексту для підлітків «Не такий».

Казкова повість письменника "Кігтик Ковбаско"  вийшла ще  у 2015 році і у цьому читацькому сезоні стала справжнім хітом у наших читачів. Це цікава історія про хлопчика і котика, які випадково помінялися тілами.   

Отож, п’ятикласникові Олегові життя власного кота Кігтика Ковбаска здається мало не щастям – їж, гуляй і вилежуйся, скільки влізе. Проте одного ранку хлопцеві доведеться прокинутися… котом. А Ковбаскові – піти до школи замість свого господаря!  Кіт у подобі людини стикається з труднощами у школі, а хлопчик – із проблемами кота у дворі. Цікаво, що негаразди в обох друзів, по суті, однаковісінькі. Обох хвилює визнання однолітків і сутички із забіяками. Важливо, що кіт у людській подобі дає собі раду краще за людину в котячій. А отже, дитячі проблеми, які, може, знайомі й читачам, порівняно з котячими війнами за територію, утіканням від собак і пошуком їжі, здадуться не такими вже й невирішуваними. Переважно, щоб їх розв’язати, просто треба переступити свій страх…

 РАДИМО ПРОЧИТАТИ і дізнатися, якими пригодами обернулося це дивне перетворення.

 Цю та інші книги було запропоновано відвідувачам 

для знайомства під час сімейних голосних читань 

"Приголомшливі хіти сезону"  

 Дізнатися більше про С. Гридіна

2020 Європейські письменники ювiляри

Прочитать другие публикации на Calaméo

Перегляд-рандеву  "Бабуся і п'ять мільйонів дітей" присвячено норвезькій дитячій письменниці Анне-Катріне Вестлі.         

В день 100-річного ювілея письменниці відвідувачі охоче відгукнулися на пропозицію бібліотекаря дізнатися подробиці біографії і творчості

 А.-К. Вестлі, згадати і перечитати  запропоновані твори.

Нallo, venner! 

Можливо, саме так починала свої радіопередачи норвезька дитяча письменниця, а ще і перекладачка, і акторка, і «бабуся всієї Норвегії» - всесвітньо відома Анне-Катріне Вестлі, яка народилася 100 років назад 15 лютого 1920 року.

 На її добрих і розумних книгах ( 56 книг!) виросло не одне покоління норвезьких дітлахів. Якщо ви хочете прищепити своїм дітям доброту, милосердя і оптимізм, рекомендуємо читати книги Анне-Катріне Вестлі. Придумані автором історії схожі на казки, тому що завжди мають щасливий фінал. Однак насправді в творчості Анне-Катріне Вестлі піднімаються не казкові, а злободенні соціальні теми. Просто письменниця не згущує чорні фарби, пам'ятаючи, що книги призначені в першу чергу дітям, у яких не повинно бути страху перед світом, письменниця принципово не вчить добру на прикладі зла, а просто показує, наскільки світлим і радісним може бути життя, коли люди думають не тільки про себе.

Про автора:

Дівоче прізвище письменниці Шулеруд. Анне-Катріне народилася в 1920 році в передмісті Осло. Сім'я жила небагато. Батько дівчинки помер рано, що загартувало характер дівчинки. Не випадково згодом вона писала історії, в яких герої повинні були долати складні обставини життя. Але труднощі не так страшні, якщо в родині панує любов, а близькі люди підтримують один одного. Після війни жінка переїхала до столиці, щоб стати актрисою, і навіть зіграла кілька епізодичних ролей у дитячих фільмах. Незабаром познайомилася з майбутнім чоловіком - художником Йоганом Вестлі, згодом який ілюструє всі її книги. Разом вони дожили до старості. Померла письменниця в 2008 році, переживши чоловіка на 15 років. 

Анне Вестлі у 1992 році була удостоєна лицарського Ордену Святого Олафа, який вручається за особливі заслуги військовим і цивільним чинам, підданим Норвегії, а також іноземним монаршим особам і главам держав. Книги письменниці перекладено 16 мовами.

Перші літературні кроки. На початку 50-х молоду жінку запросили на радіо в якості ведучої дитячої передачі. Вона повинна була читати самостійно придумані розповіді з продовженням, щоб діти чекали кожен новий ефір. Першими були коротенькі історії про хлопчика Уле-Олександрі, пізніше оформилися в книгу «Уле-Олександр. Філібе-бом-бом ». Але справжню популярність письменниці приніс цикл оповідань про маму, тата, бабусі, вісьмох дітей, вантажівці і таксі по кличці Самоварна Труба. Здавалося б, чим може зацікавити дітей історія великої родини, яка мешкає в крихітній квартирці в центрі мегаполісу? Хіба що проблемами. Але для письменниці важливі не соціальні умови життя персонажів, а те, чим вони живуть. Проблем у героїв, звичайно, вистачає. Але вони переборні, бо члени сім'ї, люблять, цінують і підтримують один одного.

Відмітна риса книг письменниці - відсутність різко негативних персонажів і непереборних життєвих ситуацій. Як би трагічно не складалися обставини, гумор, гра, підтримка близьких і друзів обов'язково допоможуть знайти вихід. 


У відгуках про книги Анне-Катріне Вестлі читачі називають їх «теплими і затишними», а ще «добрими, щирими і веселими» і радять почитати дорослим - «у виховних цілях».
       РАДИМО ПРОЧИТАТИ!