Земле  рідна! Мозок мій світліє

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

                     В.Симоненко

Через територію, де зараз знаходиться це місто,  понад 300 років потому, проходив таємний козацький шлях на Кальміус та Кагальник, Бритай та Тернівку. Рік від року все більше подорожніх переправлялося через Вовчу. На початку 1770 в цій місцевості оселився відставний старшина запорізького війська Матвій Хижняківський. В розбудованому між берегами річок Гніздки та Вовчої велетенському зимівнику енергійний запорожець зі своїми хлопцями і малюками, челяддю і наймитами займався хліборобством та скотарством. 

А з часом Матвіївка була перейменована  . . . 

Ви вже здогадалися, що мова йде саме про Павлоград і що  було далі, радимо прочитати у книзі: 

Павлоград. 1784-2004: Інформаційне видання.- Павлоград, 2004.-140с.

 Це видання  пропонує розділи: „Павлоград у давнину”, „Павлоград сучасний”, «Павлоград і павлоградці». Один з розділів  книги містить біографічні відомості про  знаменитих павлоградців.

Пропонуємо всім бажаючим поповнити свої знання з історії рідного міста, яке  у цьому році святкуватиме 236 річницю, і дізнатися якомога більше про земляків, котрі вписали яскраві і неповторні сторінки в багатогранне історичне і сучасне життя Павлограда, і ознайомитися з книгами, які зібрані сьогодні на виставці "Місто чудове і старовинне". 

Вам буде цікаво переглянути і зануритися і в такі книги:

  Бушин В.С. Нариси з історії Павлограда. - Дніпро: Ліра, 2004.-304с.

     Книга талановитого історика, який веде плідну науково-дослідницьку роботу з історії нашого міста, ретельно висвітлює події минулого Павлограда. Більшість розділів книги, а саме: «Державна військова слобода», «Град Павла», «Кутузов в Павлограді», «Повітове місто»  доповнені історичними і біографічними довідками, листами, картами і таблицями.  Книга видана до 220-річчя міста.

Павлоград в особистостях: Документальні очерки. – Дніпро, Лира ЛТД, 2007.- 202с. 

            Ця книга може стати добрим другом і порадником, з неї кожен зможе почерпнути  мудрість представників старшого покоління, адже  Павлоград – це справжня мекка відомих письменників, вчених, художників. Велику увагу в книзі приділено героям Павлоградського антифашистського підпілля  за часів Другої світової війни. Видання зацікавить читача  історію виникнення  і зміни  герба Павлограда.

   Федоренко Д.Т. Нескорені павлоградці: Історичне і народно-педагогічне безсмертя подвигу учасників збройного повстання в місті у лютому 1943 року./ Упорядник Л.Д.Власенко. – Дніпро: Пороги. 2003.-496с

              Наше унікальне місто надихало і продовжує надихати павлоградських поетів, які у своїй творчості оспівують рідний край, поетичним рядком нагадують нам значущі  події  міста, присвячують свої поезії головним творцям історії  – працьовитим та талановитим

мешканцям Павлограда. До вашшої уваги твори Ганни Світличної, Андрія Коцюбинського, Лідії Латиш, Лариси Власенко, збірники "Не міліє криниця", "Ластів'ята" та інші.

Сподіваємось, що отримана з запропонованих книг інформація не залишить нікого байдужим, а викличе  гордість за своїх предків і  любов до рідного краю і народу, його культури і традицій.

Дізнатися ще:
Независимый портал

Інститут історії України

ЦБ: мітка "Видатні павлоградці"

14 вересня Павлоград святкує День народження!

Рідному місту - 235 років!

12 вересня запрошуємо разом провести єдиний День краєзнавства у бібліотеці.
Виставка-гра "Про рідний край у книги спитай" допоможе перевірити свої знання з історії Павлограда, або здобути нову інформацію - книги завжди поруч.
Експрес-обговорення "Мій край ні в чому не повторний!" - це ще одна можливість нагадати цікаві факти історії краю.

Перші випробувачі - друзі-четверокласники: Ярослав, Едік і Максимка. Уважно читали-сміливо відповідали, кросворд розв'язали, молодці!

Шостикласниці Кіра і Іра дізналися багато нового для себе з книг і під час обговорення, уважно слухали і навіть шукали інформацію в інтернеті про геральдику міста.

                 Дівчатка отримали по інформаційній закладці "Герби Павлограда", які завжди  знадобляться.

Поетичний альбом.

І знову день - мов світлі соти.

І  знову  день  -  мов  світлі  соти.
Свій  шлях  облітує  бджола.
Поезія  -  моя  робота,
Душі  й  бентежного  чола.
Щодня.  Щомиті.  Так  невпинно  -
Як  серце  кров  жене  палку.
Але  на  подиху  єдиному.
Але  в  найстислішім  ривку.
Лише  тоді,  як  плодом  спілим
Нависне  вечора  імла,
Збагну,  яку      важучу  брилу
Сьогодні      вдень  я  підняла.

Сьогодні, у день народження поетеси Ганни Світличної, згадуємо творчій шлях нашої землячки і читаємо вірші, в яких неповторна мелодія всього ЇЇ життя.

Ганна Світлична

Тоді життя твоє — не випадковість...

  Тоді  життя  твоє  —  не  випадковість,

  Тоді  твій  день  —  не  сума  співпадінь,

   Якщо  душа,  немов  сторінка  повісті,

   Вся  —  з  відкриттів  і  світлих  озорінь.

А  в  серці  сум  лише  як  тінь  від  крил,

А  за  вікном  —  міста  і  космодроми,

І  золотавий  галактичний  пил

Приносять  срібні  літаки  додому.

  А  день  минає  і  не  полиша

  Тобі  образ  розпалених  і  гострих,

  Якщо  святкує  вражена  душа

  І  свіжість  ріль,  і  криголаму  постріл,

І  сміх  маляти,  і  не  перший  бій,

Якщо  святкує  (о,  ця  пелюстковість!)

Тоді  життя  —  нехай  і  випадковість,

Але  яка  щаслива,  світе  мій!

ЛЕСІ  УКРАЇНЦІ

Боюсь  торкнутись  iменi  твойого.
Але  зоря,  ота,  що  у  вікнi,
Твоя  зоря,  задумлива  i  строга,
Зорить  подовгу  уночi  й  менi.
Молюсь  на  неї,  сповiдаюсь  їй,
Її  тремтiння  нiжно  зберiгаю.
Ciм  струн  твоїх  у  тишi  золотiй,
Ciм  вiчних  струн  в  душi  моїй  спiває.
І  вже  не  знаю,  на  якiй  iз  хвиль
Моя  piкa  в  твою  впадае  круто.
До  слова  -  слово,  як  до  болю  бiль,
До  думи  -  дума,  як  до  рути  рута.
І  вже  не  знаю,  у  чиїм  життi,
З  ким  це  було,  з  тобою  чи  зi  мною?
На  барикади  мужностi  крутi
Встае  дзвiнка  поезiя  до  бою.
А  слово  i  тремтить,  i  поспiша,
І  чути  наче  дзвонiв  десь  бринiння,
Й  сміється  Мавка  -  страчена  душа,
А  у  вікнi  зоря,  оця,  що  й  нинi.
І  небо  многомудре  та  хмiльне,
Оце,  що  й  нинi,  вечорове  небо.
І  хай  мене  хтось  тяжко  дорiкне
Нескромною  причетнicтю  до  тебе.
Нехай!  Та  я,  мов  хвиля  до  рiки,
Мов  зерня  спрагле  до  свойого  поля,
Таки  причетна  мiцно  й  навiки
До  слова,  до  надiй  твоїх  i  болю.
Причетна  вiд  найпершого  "люблю".
Причетна  до  останнього  "кохаю".
Мою  причетнicть,  як  судьбу  мою,
Твоя  зоря  ген-ген  благословляе.
Благословляє  й  ciє  на  уста,
На  серце  ciє  ломикамню  сiм'я,
І  ожива  те  сiм'я.  Й  пророста.
І  зацвiта  твоїм  безсмертним  iм'ям.

Дізнатися ще

Вітаємо!

19 вересня павлоградці святкують День міста! 

Запрошуємо всіх в цей день на зустріч  просто неба

у сквері ім. Т.Г.Шевченка у центрі міста.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте.

 "все Вкраїні-матері віддать, і, коли судилось,

 не  вмирать, за Вкраїну у бою померти.."  (Микола Шуть)

У ніч на 16 лютого 1943 року в Павлограді почалося збройне повстання проти німецько-фашистських окупантів. У ньому взяли участь 18 раніше сформованих бойових груп - всього понад 500 патріотів. Крім того, до лав повсталих приєдналися бійці і командири Червоної Армії, звільнені з концтаборів. Більше доби тривав бій на вулицях міста. За допомогою  частин 35-ї гвардійської стрілецької дивізії 17 лютого місто було звільнено. 22 феврала фашисти перейшли в контрнаступ і ціною великих втрат знову захопили місто. Вони розстріляли, повісили і закатували понад 8 тисяч людей, погнали до фашистської Німеччини велику кількість молоді. Частина уцілілих членів підпільної організації пішла в Богуславський ліс, інші залишилися в місті.

Прпонуємо вашій увазі уривок з книги Дмитра Федоренка "Нескорені павлоградці" (Федоренко Д.Т. Нескорені павлоградці: Історичне і народно-педагогічне безсмертя подвигу учасників збройного повстання в місті у лютому 1943 року./ Упорядник Л.Д.Власенко. – Дніпропетровськ: Пороги. 2003.-496с.)

ВОНИ НЕ СКОРИЛИСЯ НЕДОЛІ І НЕ СТАЛИ НА КОЛІНА.

Йшов вогняний 1941 рік. Ворог дерся на Схід, нама­гаючись потопити в крові волелюбний радянський народ. З-під Умані вийшов з оточення і пішки до Павлограда став пробиратися середнього зросту чоловік в селянському вбранні. Це був майор Радянської Армії Петро Онуфрійович Кравченко.

На той час місто Павлоград було окуповане ворогом. Петро Онуфрійович, видавши себе за шевця, поселився у своїх родичів на Павлоградських Хуторах №1. Він, як і десятки тисяч інших людей, які перебували на тимчасово окупованій території , не вважав себе переможеним, зали­шався вірним своїй Батьківщині, військовій присязі. Майор Кравченко розпочав підпільну боротьбу.

Спершу вдалося згуртувати невеличку групу, яка дія­ла на Хуторах №1. До неї входили люди різних професій, робітники, колгоспники. В їх серцях палала ненависть до поневолювачів, які, прикрившись прапором цивілізації, сіяли муки і смерть на нашій землі. Вдалося влаштувати своїх людей в шляховій жандармерії під виглядом потер­пілих від Радянської влади та розкуркулених. Потім вони проводили значну роботу, добували чимало цінних відо­мостей.

Поступово П.О.Кравченков становив зв'язок а  підпільними групами, які діяли в Кочерезькому лісі, в Юріївському районі, організував підпільні групи - пости в селах Богуславі, Межиріч.

Антифашистська організація звільнила від вивезення до; Німеччини сотні юнаків і дівчат. Члени організації Володимир Індюков і Микола Бешта пустили під укіс на станції Домаха поїзд з боєприпасами. Підпільники псували харчові продукти, які окупанти зберігали на складах.

Підпільна сітка весь час ширшала.

Згодом в таборі військовополонених, який містився на селищі заводу № 55, була створена підпільна група лікарів. Створено також підпільну молодіжну групу, яку очолював Жора Осьміченко.

На початку осені 1942 року усі групи, що діяли на Павлоградщині, об'єднуються. Командиром їх призначаєть­ся Петро Онуфрійович Кравченко, а начальником штабу - Костянтин Васильович Рябой. Встановлюється зв'язок з підпільним міськкомом партії через члена міськкому партії тов. С.С.Прибера, який згодом стане заступником секре­таря підпільного міськкому, і підпільного обкому партії, який очолював спершу М.І.Сташков, а після його заги­белі - Д.Г.Садовниченко.

Об'єднана антифашистська організація видає і розпов­сюджує близько 10 різних листівок. З рук в руки перехо­дили листівки українською мовою "Не сумуй", сатира на текст поліцейської присяги. Група Кравченка брала участь і забезпечувала випуск відозви до населення міста і райо­ну, яка закликала до повстання.

"До зброї! До зброї! Хай кожний будинок дасть бійця, хай села перетворяться в батальйони, а міста - в полки! В похід! В бій!"

Члени групи Кравченка проводять роботу серед зброй­них загонів, що перебували на службі у окупантів.

В організації по групах проводяться заняття, готуєть­ся командний склад для збройних виступів військових, фельдшер Серафима Ватоліна готує медсестер. Для визво­лення людей від вивезення до гітлерівської неводі і звільнен­ня від робіт на окупантів фабрикуються десятки фальши­вих документів, їх друкувала Люда Білошапка.

Павлоградська антифашистська група бере активну участь у збройному виступі груп проти фашистських за­гарбників у лютому 1943 року, у збройному повстанні, яке і привело місто до звільнення від гітлерівців.

Нехай всього на кілька днів, але свободи, Перемоги! І це в глибокому ворожому тилу...

Підпільники Павлограда ні на мить не припиняли бо­ротьбу проти окупантів, вони героїчно відстоювали неза­лежність своєї Батьківщини, рідної України.

Назавжди залишаться в пам'яті прізвища земляків, героїв підпілля, які віддали своє життя в боротьбі з фа­шистами, учасників організації Володі Алєксєєва, Андрія Нестеренка, Григорія Зозулі, Івана Черкаського, Володи­мира Коструба, Таїсії Зиміної, Сіми Ватоліної, Галі Федосєєнко.

Петро Онуфрійович Кравченко після визволення міста повернувся до лав Радянської Армії. У званні полковника він пішов у відставку, жив у Києві, Кисловодську, займав­ся громадською роботою. Похований в Павлограді, місті, яке дало йому життя, за яке воював з ненависним воро­гом.

Про нього, про таких, як він, безстрашних Миколу Сташкова, Степана Прибера, Миколу Шутя і тисячі інших нескорених павлоградців і йдеться у цій книзі.

Спливе час, ціле століття, навіть кілька сторіч, і, гор­таючи посивілі сторінки історії, наші щасливі нащадки дивуватимуться, як ми жили, як сильні духом, віддані народній ідеї незалежності, свободи, національної єдності, юнаки і дівчата, підлітки і діти, як доросле населення, повстали проти непроханого ворога, проти фашизму, що ніс людям поневолення і новітнє рабство, грудьми пере­крили йому дорогу, своїми серцями захистили Україну і знищили гітлерівський кривавий фашизм.

І серед тих героїв (хай пробудуть їх імена безсмертни­ми у вічності) якимось дивним сузір'ям уже засяяли іме­на нескорених павлоградців, життя і подвиг яких сталить серця гнівом і помстою, закликає, як писав поет Микола, Шуть, "все Вкраїні-матері віддать, і, коли судилось, не  вмирать, за Вкраїну у бою померти"...

* * * * * * *

Героїчні сторінки історії рідного міста хвилюють і нині, змушують замислитися, спонукають детальніше  дізнатися про перебіг подій тих часів.

Доброго дня!
     Ми пам'ятаємо, ми пишаємося, адже 18 вересня - значуща дата в історії Павлограда. 
       На честь цієї дати мікрорайон, прилеглий до ПО "Павлоградський хімічний завод", отримав назву  "Імені 18 Вересня".

       В цей день 1943 року місто було остаточно звільнено  військами Південно-Західного фронту під командуванням маршалу Р.Малиновського від німецько-фашистських загарбників. Про події того часу детальніше читайте  ось тут

  Для мешканців міста буде цікаво і корисно дізнатися, що  саме напередодні 70-річчя з дня   визволення Павлограда  вийшла книга, яка займе своє гідне місце в численному ряду друкованих видань про Павлоград. 
  

Агафонова Н.П.

«... І повстав Павлоград»: документально-публіцистичний збірник / Гл.ред. Агафонова Н.П. - Дніпропетровськ: «Ліра», 2013. - 246с.

     Книга, восьмирічний труд  автора, побачила світ завдяки підтримці  народного депутата України Артура Володимировича  
Мартовицького і   відомого  мецената,  Почесного  громадянина  міста Павлограда  Миколи  Савелійовича  Пономарчука.

      






Головний редактор збірника - Ніна  Панасівна Агафонова, член Національної спілки журналістів України.

Автором зібрано унікальний матеріал з безцінними свідченнями безсмертного подвигу павлоградців, які віддали свої життя антифашистській боротьбі.

     «З 1975 року я перейшла в журналістику, - пише автор, - за цей період написала сотні статей і нарисів з історії павлоградського  антифашистського повстання. Події того героїчного часу, загиблі і живі патріоти стали частиною моєї власної долі».

    До книги увійшли найбільш яскраві і значущі документи і матеріали, зібрані у фондах міського історико-краєзнавчого музею та комісією Павлоградського міського комітету Компартії України, яка протягом двох десятиліть розслідувала історію павлоградського антифашистського підпілля. У числі тих, хто присвятив себе дослідженню, фігурують знайомі для Павлограда особистості: письменник Дмитро Тимофійович Федоренко, керівник народного музею Павлограда Марія Іванівна Коміссарова та ін.

Цю та інші книги про минуле та сьогодення Павлограда ви завжди можете переглянути  у нашій бібліотеці:

Бушин В.С. Нариси з історії Павлограда. - Дніпропетровськ: Ліра,2004.-304с.

           (Книга висвітлює події минулого Павлограда. Книга видана до 220-річчя міста)                    

Дніпропетровщина: Наук.- попул. видання.-Дніпропетровськ,2001.- 234с.                                                                  (В книзі використані фотоматеріали,надана різноманітна  інформація про міста та райони  області)                         

Западный Донбасс: Страницы истории.-Днепропетровск,2003.-254с.

            (Книга видана до 40-річчя „Павлоградвугілля”. Надана історія створення перших шахт, є дані  про видатних земляків)             

Немикін А.К., Коцур В.М. Бойова слава Дніпропетровщини: Нариси про  Героїв Радянського Союзу.-Дніпропетровськ, 2000.-335с.        

Павлоград.1784-2004: Інформаційне видання.- Павлоград, 2004.-140с.

           (Нове, сучасне видання книги пропонує розділи: „Історія”, „Павлоград сучасний”)   

Павлоград в лицах: Документальные очерки. – Днепропетровск, Лира ЛТД, 2007.-202с.                                                    

Федоренко Д.Т. Нескорені павлоградці.- Днніпропетровськ,2003.-496с.

            ( Безсмертя подвигу учасників збройного повстання в місті  у лютому 1943року)

Доброго дня!

 

На день краєзнавства "Рідний край вивчаю я, це історія моя" до нашої філії завітали учні 4-б класу разом з класним керівником. 

"Читай, люби і знай свій рідний край!" Під таким гаслом пройшла у

 читальній залі краєзнавча бесіда  "Люблю Павлоградщину свою, вона

 найкраща в цілім світі"  

Бібліотекар читальної зали розповіла, що історія міста починається в 1779 році,  коли у трикутнику між річками Гніздкою, Вовчою та Кочергою поблизу слободи Луганської був споруджений окоп (шанець). Цим окопом та  вищезгаданими річками утво­рилась загороджена місце­вість (град), яка і була названа Павлоградом. У 1784 році Павлоград от­римав статус міста і став цент­ром Катеринославського на­місництва.

   Місто Павлоград - центр Західно-Донбаського вугіль­ного басейну, місто обласного     підпорядкування, центр од­нойменного району. Відстань до обласного  центру - 76 км.

Павлоград прославився як  єдине місто у світі, мешканці якого у  роки Великої Вітчизняної війни повстали і звільнили від  фашистів свою маленьку батьківщину.  Саме цим подіям присвячена нова книга краєзнавчої тематики          















Ніни Агафонової

«... І повстав Павлоград».  

Наталя Василівна докладніше розповіла дітям про цей 
документально-публіцистичний збірник.                                                                                                                                                            

Бібліотекар абонементу Еліна Георгіївна  провела для читачів  мандрівку             

"Квітка барвиста, як  сонце яскрава, дивує красою в степах рідно краю". 
Дітям було запропоновано роздивитися букетик степових квітів, ілюстрації з періодичних видань та відгадати загадки про степові рослини.