20 квітня - 75 років з дня народження видатної павлоградської поетеси Ганни Світличної.
ЇЇ часто порівнюють з Лесею Українкою. І дійсно,
титанічна праця душі і розуму, яка вивела Ганну Світличну на поетичний олімп –
взірець незбагненної мужності і самопожертви в ім’я людини.
 |
Ганна Світлична. 20 квітня 1974 року. |
Ганна Світлична народилася 20 квітня 1939
року в Павлограді, в сім’ї службовця. З семирічного віку вона була прикута до
ліжка тяжкою хворобою. Систематичну освіту почала здобувати лише у 1958 році за
допомогою друзів-вчителів. До1958 року належать і поетичні спроби Ганни.
У
1965 році вийшла перша збірка віршів Г. Світличної „Стежки неходжені весняні”. Друга
книжка поезій „Золоте перевесло” вийшла у 1963 році. У передмові до третьої
збірки „Літозбір” Наталя Кащук писала, що в творах Г. Світличної відчувається
дивне злиття природи з людиною і людини з природою:
Дзвенять веселі цебра і вода.
Сідає вечір
стомлений на сіні.
Сідає – і неспішно розклада
Поетеса була замислена, добра, чутка до
всього світу. Вона взяла у своє серце і біль тієї вільхи, що мріяла стати
скрипкою, а стала протезом для воїна-інваліда,
і стогін
землі, в котрій риють могили для
полеглих у війнах. Це в її зболілому серці знайшли притулок ті сосоньки, що
шукають п’яту сторону світу. Схід, захід, північ, південь, П’ята – в
горизонтальній площині, у злеті Духа людини:
Планета починається з порога.
Людина
– із високої мети.
Не лише у
віршах, а й у житті, у повсякденних розмовах
Ганна не хотіла, аби особисте займало чиюсь увагу, „Хіба я хвора?”, - запитувала
вона.
Десятиліття болю і страждань, з якими
потрібно жити – справжній подвиг. А вона не просто жила-існувала, вона болісно
дошукувалася сенсу буття, свого місця, свого призначення й шляху. Усім своїм життям, подвижницькою працею вона
визначила власне місце в житті покоління:
Думки твої хай будуть небуденні.
Поезія Г. Світличної своїм корінням глибоко
національна, правдиво чиста й висока. Вона зробила б честь будь-якій культурі,
будь-якому народу. Український письменник В.Чемерис так охарактеризував її
творчість: „Поезія Г. Світличної – це коштовне каміння, перлини у поетичному світі
України”. Померла Г.
Світлична 11 листопада 1995 року. Вона похована на міському кладовищі.
Поетів в Україні багато, але Г. Світлична –
одна за вагою пережитого, за глибиною болю, за силою духу. Вона особистість
феноменальна в нашій літературі. Ця жінка – приклад нескореності перед
жорстокими обставинами долі.
Г. Світлична – автор 16 збірок поезії.
Збірки поезій:
- «Стежки неходжені весняні» (1961),
- «Золоте перевесло» (1963),
- «Сонячні причали» (1966),
- «Дозрівання» (1969),
- «Кольори» (1970),
- «Доброго ранку» (1972) - для дітей,
- «Літозбір» (1973) — вибране,
- «Кордони серця» (1974),
- «Сьогодні і завжди» (1978),
- «Зором серця» (1980),
- «Терновий світ» (1985),
- «Свято калини» (1988) –вибране,
- « І буде лет» (1989)
1978 року за
збірку «Літозбір» удостоєна Республіканської комсомольської премії імені Миколи
Островського.
З
1996 року Центральна бібліотека м.Павлограда носить ім’я поетеси Ганни Світличної.
В Павлограді в будинку, де жила
Ганна Світлична (Радянська, 81 кв.
55), відкрито музей.
У 1997 році на будинку, де
останні роки мешкала Ганна Світлична відкрито меморіальну дошку.
  |
ПЕРЕГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ "Мій перший вірш наплинув і стривожив..." |
Твори ії хочеться читати й перечитувати. Життя її
гідне подиву і захопленню.