28 листопада - День пам'яті жертв Голодомору - щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу місяця.

У 32-33 роках минулого століття Україна пережила одну з найстрашніших трагедій - голодомор. Країна, кормившая хлібом весь світ, зазнала масового голоду. Смерть не розрізняла своїх жертв ні за віком, ні за статтю, ні за національністю. Про страшні події тих років пам'ятають люди. Сьогодні в Павлограді проживає близько 5 тисяч людей, які постраждали від голодомору.

Є відомості, що в 1934 році жителі міста поставили пам'ятник постраждалим від голодомору (район сучасного Автопарку). Він являв собою високу земляну могилу і хрест. На жаль, після Другої світової війни  пам'ятний знак був знищений.

Щоб зберегти пам'ять про тих, хто пережив жахливі випробування 30-х років, в 2006 році в Павлограді був відкритий меморіал, присвячений жертвам голодомору та політичних репресій.

У скорботні листопадові дні, павлоградці схиляють голови і запалюють свічки пам'яті про тих, хто помер голодною смертю.

Перед вами - лист Павлоградського райздравінспектора в облздороввідділ Дніпропетровська про голод у районі. Лист датований травнем 1933 року (державний архів Дніпропетровської області,
Ф.Р-2240, оп. 1, спр. 81, арк. 33-34).

У листі описується жахливе становище, яке склалося з продовольством у Павлоградському районі, висока смертність на ґрунті недоїдання  і навіть наводяться випадки канібалізму, які мали місце в селах Вербове-Шевченкове, Богданівка та В'язівок. Нерідко померлих від голоду не могли навіть поховати: трупи так і лежали на полях та балках...  (джерело)

Про ці та інші факти дізналися підлітки Павлоградського реабілітаційного центру під час участі у прес-діалозі "Голодомор без строку

давності", який провела бібліотекар  Олена Юдіна.

Бібліотекар нагадала юнакам про щорічну акцію цього Дня - "Запали свічку!" і запросила приєднатися до мільйонів українців, що запалюють свічки, згадуючи про загиблих і про той страшний період в історії України.

   

Читати ще

Дні пам'яті відомої  павлоградської поетеси

Ганни Світличної (1939 - 1995)

Земля поетiв i земля пророкiв,

Сопiлки калинової земля.
Криницю мого полудня високо
Вiтчизна строгим зарам надивля.
І бачить: вiри духмянiє ватра,
І чує: мови дзвонять солов'ї.
Я спорожнiло голосними клятвами
Не потривожу думоньки ії.
я тiльки голос, i чуття, i пiсню
Наструню на найвищу ії вiть.
Заклякни той, хто небо їй помислить
В калюжi iз багнюкою змiсить.
В цю мить нас двое. Закипiлим струмом
Ії Днiпро струмить мені навстрiч.
Отак би вiчно: дума проти думи
І золотавi очi проти вiч.

Поезією Ганни Світличної почалася година - спомин  до 20-ої роковини із дня смерті  поетеси "Дозволь торкнутись імені твого..."
Бібліотекар Олена Юдіна запросила на захід молодь ЗОШ №8. Юні павлоградці прониклися поезією, а ще - отримали "листи у віршах" від Ганни Світличної. Розповідь бібліотекаря про життя і творчість поетеси супроводжувалася читанням віршів, переглядом відеопрезентації та коментарями вчителя.

Український письменник
Валентин Чемерис так згадував про Ганну Павлівну:
       "П`ятдесят років вона пролежала прикутою до ліжка - без надії і сподівань. Зовні завжди рівна, витримана, привітна, а що в неї було на душі - то вже її таємниця. Бувало, йдем до неї - осінь, занудлива ліжичка, світ сірий, одноманітний, на службі непереливки, - а приходити до неї, сядеш біля ліжка і починаєш удавати бадьорість, аби її не засмутити. А вийдеш і справді збадьореним - Ганнуся своїм оптимізмом будь-кому могла настрій вирівняти."

Коли він спитав, що її покликало до поезії, Ганна Світлична відповіла:
      "Розум. Мої щоденні й щонічні роздуми, як мені далі жити на спині в нерухомому, немічному стані. Хотіла бути корисною людям. Наївна віра в мені була, що все це комусь потрібно. Надто великого значення надавала своїй поезії. Тепер оцінкою її скромно.
      Але саме поезія мене рятує. Якось я підслухала розмову лікарів: вони дивувались, що я все живу. За медициною я не могла так довго жити - хіба що якийсь десяток література. А я жила, наперекір усьому... і десять література, і двадцять, 1 тридцять, і сорок... І сьогодні ще, бачите, живу. І завтра збираюсь жити. А тримала й тримає мене в цьому світі лише поезія - подруга моя, сестра, мати, спасительниця моя у царстві людей. Без неї зачахну, як рослина без води. Та ще тримає мене віра у людей, у добрий світ".

  Бібліографічний огляд виставки "При світлі імені твого"  доповнив годину-спомин і став вдалим завершенням заходу.

    Осень – единственное время года, которое учит.

               Эльчин Сафарли “Нет воспоминаний без тебя”

Я не люблю осень. Не люблю смотреть, как вянут полные жизни листья, проиграв битву с природой, высшей силой, которую им не одолеть.

                  Сесилия Ахерн “Люблю твои воспоминания”

С первым осенним холодком жизнь начнется сначала.

                     Фрэнсис Скотт Фицджеральд “Великий Гэтсби”

Первое дыхание осени – просто счастье после жаркого и знойного лета.

                                                          Шарлин Харрис

Осень — это вторая весна, когда каждый лист — цветок.

                                                           Альберт Камю

 И с каждой осенью я расцветаю вновь.
                                                  А. С. Пушкин

Осень - время, когда так приятно вспомнить лето.

 Учись любити все навколо себе:

Траву і квіти, кущик, деревце...

Д.Білоус

Інтерактивну гру "У царстві флори і фауни" запропонувала бібліотекар Наталя Єлизарова третьокласникам Павлоградського міського ліцею, які днями завітали до бібліотеки. Увагу дітей спочатку привернула яскрава відеопрезентація "Рідкісні тварини", а потім малечу зацікавили різнокольорові сторінки "Червоної книги України", яку демонструвала бібліотекар. Детальнішою була розповідь про "Червону книгу Дніпропетровської області" - по кожному розділу було підготовано запитання у віршованій формі, діти по черзі давали відповіді і шукали  відповіді-зображення у книгах і журналах з фонду бібліотеки.

Наше життя неразривно пов'язане з природою і ми всі повинні дбати про збереження довкілля, любити навколишній світ, дбати про братів наших менших - ці прості висновки зробили для себе хлопчики й дівчатка.

Пам׳ятай зеленого коника біля твоїх ніг.

Пам׳ятай тихий вітер, що між травами пробіг.
Не забудь приголубить у лузі ромашку.
Посади деревце – це для тебе не важко.
Пожалій джерельце, не засмічуй криниці
Це ж для тебе усе, це твій дім.
Це природа.

 

 Є новини!
"З любов'ю до дитини." - зустріч з павлоградськими поетами у клубі "Чомусик"

Письменники-ювіляри