9 листопада - День української писемності та мови.

 До уваги дітей молодшого віку та батьків пропонуємо виставку-гру "Слово наше рідне - слово українське". 

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов'їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна.

Ігор Січовик 

                          Дітям цікаво було дізнатися, що автор двох з представлених на виставці книг: "Словограй", "Мовограй" - Ігор Січовик, український дитячий письменник,  який мешкає у Києві і нещодавно, а саме, у червні  відмітив своє 75-річчя. 

Малеча за допомогою батьків та бібліотекаря "пройшлися  вовчими слідами", згадали українські народні казки, щоб впоратися з завданням по приказці відгадати казку. Це було важкувато, але книга і кмітливість врятували.

    Тамара Шевченко

 

Осінь, гарна молодиця
Розгулялась, веселиться,
Прикрасила все барвисто
І шипшинове намисто
Одягла собі на шию...
Та чого тільки не вміє
Осінь, щедра господиня!
Гарбузи, картоплю, дині,
Все зібрала із городу.
     Не забула й про погоду:
Заховала у тумані
Сад, де яблука рум'яні.
Там, де груші соковиті
Зранку дощиком обмиті,
Листя жовте розтрусила,
Де береться в неї сила?
Осінь гарна молодиця...
Літо нам вже тільки сниться.

                         Ліна Костенко
                 Шипшина важко віддає плоди…
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.

                             Леся Українка
                     Осінь
Рветься осінь руками кривавими
до далекого сонечка любого;
кров на шатах препишних шаріється,
оксамит і парчу залива.
   Так для сонечка осінь убралася,
мов цариця у свято врочистеє,
все, що є на сім світі найкращого,
все зібрала на пишний убір.
    Але дні все коротшають, міняться,
гляне сонечко й знову захмариться…
Журить осінь-сухітниця сонечко,
бо нема в ній весняних надій. 
   Рветься осінь. Терни невидимії
їй все тіло поранили, змучили,
а вона розпачливо всміхається:
   "Сонце, сонечко, глянь, я сміюсь!"
Заховалось за горами сонечко,
з гір повіяло холодом, вогкістю,
сиві хмари на небо насунули,
    "Ось я йду!" – обізвалась зима. 
Осінь шарпнула шати кривавії,
аж до ніг їй упали, розсипавшись,
непокрита, нічим не захищена,
застогнала: "Іди, бо вже час…"

ЩО почитати: осінні книги ДІТЯМ   Рекомендації

Малятам - мультики      ДИВИТИСЬ