субота, 19 квітня 2014 р.

20 квітня - 75 років з дня народження видатної павлоградської поетеси Ганни Світличної.
ЇЇ часто порівнюють з Лесею Українкою. І дійсно, титанічна праця душі і розуму, яка вивела Ганну Світличну на поетичний олімп – взірець незбагненної мужності і самопожертви в ім’я людини.
Ганна Світлична. 20 квітня 1974 року.
     Ганна Світлична народилася 20 квітня 1939 року в Павлограді, в сім’ї службовця. З семирічного віку вона була прикута до ліжка тяжкою хворобою. Систематичну освіту почала здобувати лише у 1958 році за допомогою друзів-вчителів. До1958 року належать і поетичні спроби Ганни.
        У 1965 році вийшла  перша збірка віршів Г. Світличної „Стежки неходжені весняні”. Друга книжка поезій „Золоте перевесло” вийшла у 1963 році. У передмові до третьої збірки „Літозбір” Наталя Кащук писала, що в творах Г. Світличної відчувається дивне злиття природи з людиною і людини з природою:
Дзвенять веселі цебра і вода.
 Сідає вечір стомлений на сіні.
                                     Сідає – і неспішно розклада
                                     Вечерю...
     Поетеса була замислена, добра, чутка до всього світу. Вона взяла у своє серце і біль тієї вільхи, що мріяла стати скрипкою, а стала протезом для воїна-інваліда,
 і стогін землі, в котрій риють могили  для полеглих у війнах. Це в її зболілому серці знайшли притулок ті сосоньки, що шукають п’яту сторону світу. Схід, захід, північ, південь, П’ята – в горизонтальній площині, у злеті Духа людини:
            Планета починається з порога.
           Людина – із високої мети.
  Не лише у віршах, а й у житті, у  повсякденних   розмовах   Ганна    не хотіла, аби особисте займало чиюсь увагу,   „Хіба я хвора?”, -    запитувала вона.
     Десятиліття болю і страждань, з якими потрібно жити – справжній подвиг. А вона не просто жила-існувала, вона болісно дошукувалася сенсу буття, свого місця, свого призначення й шляху.  Усім своїм життям, подвижницькою працею вона визначила власне місце в житті покоління:
           - Ти мислиш?
           - Так!
           - І, значить, дієш ти.
            Думки твої хай будуть небуденні.
           І нам таки нової правоти
          Навчитись треба.
         То й почнем із цього.
     Поезія Г. Світличної своїм корінням глибоко національна, правдиво чиста й висока. Вона зробила б честь будь-якій культурі, будь-якому народу. Український письменник В.Чемерис так охарактеризував її творчість: „Поезія Г. Світличної – це коштовне каміння, перлини у поетичному світі України”.   Померла Г. Світлична 11 листопада 1995 року. Вона похована на міському кладовищі.
  Поетів в Україні багато, але Г. Світлична – одна за вагою пережитого, за глибиною болю, за силою духу. Вона особистість феноменальна в нашій літературі. Ця жінка – приклад нескореності перед жорстокими обставинами долі.
  Г. Світлична – автор 16 збірок поезії.
Збірки поезій:
  • «Стежки неходжені весняні» (1961),
  • «Золоте перевесло» (1963),
  • «Сонячні причали» (1966),
  • «Дозрівання» (1969),
  • «Кольори» (1970),
  • «Доброго ранку» (1972) - для дітей,
  • «Літозбір» (1973) — вибране,
  • «Кордони серця» (1974),
  • «Сьогодні і завжди» (1978),
  • «Зором серця» (1980),
  • «Терновий світ» (1985),
  • «Свято калини» (1988) –вибране,
  • « І буде лет» (1989)
1978 року за збірку «Літозбір» удостоєна Республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського.
З 1996 року Центральна бібліотека м.Павлограда носить  ім’я поетеси Ганни Світличної.
В Павлограді в будинку, де жила
Ганна Світлична (Радянська, 81 кв. 55), відкрито музей.
У 1997 році на будинку, де останні роки мешкала Ганна Світлична відкрито меморіальну дошку. 
ПЕРЕГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ "Мій перший вірш наплинув і стривожив..."
Твори  ії хочеться читати й перечитувати. Життя її гідне подиву і захопленню.    

Немає коментарів:

Дописати коментар