Готуючись до КАПЕЛЮШНОЇ ВЕЧІРКИ.

 Коли ми зараз одягаємо головний убір? Лише для захисту від холоду чи спеки...

Чудернацькі капелюшки не прикраша­ють наші вулиці... її можна побачити лише на показах  мод. Гадаєте, так було завжди? Ні! Ще століття тому звичайні люди не виходили на вулицю без головного убору, а модниці саме в ка­пелюшках втілювали свої нестримні фантазії.

З різнобарвними стрічками, усякими квітами та камінцями, пір’ям пав та величезними бантами... Так сьогодні ми звикли бачити на вулицях міст панянок, які радують око перехожих своїми незвичними капелюшками. Однак, мало кому відомо

звідки з’явились ці модні аксесуари та яке значення вони мали в давнину.

Хто б міг подумати, що витончений дамський капелюшок є родичем тіари величних єгипетських фараонів. Єпископські митри, балдахіни китайських імператорів, королівські корони були символами влади, благородності і багатства. Як ви здогадалися, далеко не всі люди могли носити настільки вишукані і звичні у наш час, убори. Вони призначалися лише для обраних осіб. У далекому Середньовіччі, до прикладу, головний убір взагалі мав радше містичне значення. При дворі Карла Великого право прикрасити свою шапку пір’ям фазана чи півня могли окремі персони. Було це особливою винагородою. Ті, що провинились перед королем, задовольнялись лише общипаними тушками дрібних лісових пташок.

Де знаходиться перше зображення капелюха? У стародавніх Фівах: на одній з надгробних пам’яток міста вчені віднайшли зображення чоловіка у солом’яному уборі. Ким він був не відомо, чи був популярним тоді капелюх теж, а от у греків з’являються уже два різновиди головних уборів: шапка (грец. пілос) та відомий нам капелюх. Надягали вони їх лише у подорожах, останній був особливо цінним при негоді. А все через його поля, що могли захистити подорожуючого від вітру чи дощу. Кожного дня, ні жінки, ні чоловіки не покривали голову яким би то не було убором.

У Середньовіччі ставлення людей дещо змінилося. Усі носили накидки, плащі з капюшонами, що шились у найрізноманітніших формах. Подеколи, кінець капюшона був настільки довгим, що звисав нижче пояса. У цей час, головні убори окрім практичного, як це було у греків, набувають ще й естетичного значення. Стають предметом розкоші і прикрасою для багатих. Дуже часто їх декорують пучками пір’я, хутром, стрічками і коштовностями.

Пані і деякі чоловіки носили геніни - високі, конусоподібні убори. Існує припущення, що їх авторкою була не хто інший, а Ізабелла Баварська. Вона ввела їх в моду у 1395 р. Довгих 100 років геніни були окрасою світського одягу допоки їх не вподобали і не перейняли масони. Каркас геніна принцеси сягав 3 футів заввишки (близько 1 м), придворні мали геніни трішки менші - до 2 футів (близько 60 см). Виготовляли його з твердого паперу або накрохмаленого полотна і обтягували шовком або іншими дорогими тканинами. З тильного боку по геніну спускалася прозора вуаль. Вона закривала обличчя. Видасться кумедним, але подекули геніни досягали такої висоти, що доводилося проломлювати двері.

Історики костюма довго сперечалися та дійшли висновку, що прообразом сучасного капелюха можна вважати головні убори бургундських пань. До середини 15-го століття Бургундське герцогство було однією з найвпливовіших європейських монархій. Бали, що були тут частим явищем, змушували тодішніх модниць придумувати не менш екстравагантні наряди ніж сьогодні. Та такі, котрі дивували б усіх присутніх. Саме на головах бургундських панянок з’явилися гострокутні ковпаки, які досягали 50 см. у висоту. Це і були перші капелюхи. Для виготовлення такого убору використовувалась повсть з бобрової шерсті. Аж до середини 19 ст. боброва шерсть була єдиним матеріалом для дорогої і вишуканої шапки. Не дивно, чому у ті часи так скоротилася популяція цих тварин не лише в Європі, а й у Північній Америці. Згодом, класичний капелюх виготовляли з заячої і кролячої шерсті, по особливому бажанню клієнта – з нутрії, норки чи навіть соболя.

В епоху Ренесансу, на головах дам побачимо витончені берети з оксамиту або шовку. У часи Бароко, періоду особливої пишноти в архітектурі та й мистецтві загалом, одяг не став винятком. Берети покрилися великою кількість декоративних надмірностей.

У 18 –ому столітті, в тогочасній реформаторській Англії робили невисокі капелюхи, обов’язково з чорного фетру, що був прародичем майбутнього циліндра. Не відставали і дамські інновації. На зміну безформним тюрбанам і капюшонам приходять чепці. Зав’язувались вони під підборіддям, прикрашались квітами, стрічками і пір’ям. Для їзди верхи надягались невеликі циліндри, знані як «шуте». Вийти на вулицю без капелюшка і рукавичок прирівнювалось до немислимого кроку, так само як бути голим серед людей. Ось так!
Віяння Нового часу принесло свої особливості не тільки в життя людей, але й у їхній одяг. Станові відмінності, які ще зберігалися та незабуті традиції 19 ст., породили велике різноманіття моди. Суспільство ще не могло відмовитись від пишних уборів із страусовим пір’ям, але вже прагло практичності і простоти у скромних солом’яних капелюшках з букетиком польових квітів по боках. У 30-ті роки жінки стали одягати й чоловічі капелюхи на знак свободи і незалежності. У ті часи дамський капелюшок мав вигляд перевернутої каструлі. Творцем однієї із таких «каструльок» була Коко Шанель

Друга світова війна цілковито знищила прояви витонченості. П’ятдесяті принесли моду на білі локони. Бурхливі 60-ті зовсім витіснули капелюшки із вжитку. Джинсове покоління вибрало стиль хіпі.
Нарешті сьогодні, хоч деколи, але можемо побачити колишній милий, романтичний і в дечому загадковий образ панянки у капелюшку!

                             Д я к у ю !